ОГО-ГО́, виг.
Уживається для вираження сильного здивування, захоплення і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін.
А голос у діда – ого-го! Вночі вийде, як тюкне на собаку якимось диким степовим голосом, – аж мороз піде по шкурі (С. Васильченко);
Ще ого-го які кремезні, Стоять [дуби] сто років, мов залізні (І. Муратов);
– Тоді тримайся його, бо це хлопець ого-го який! (М. Стельмах).
виг.
Уживається для вираження сильного здивування, захоплення і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін.
[o-ho-no]
виг.
fiu!
див. багато