АНУРІЯ (лат. anurіa < грец. an — не, заперечення + urіа — сеча) — припинення надходження сечі в сечовий міхур.
Розрізняють такі види А. Аренальна А. спостерігається при аплазії нирок у немовлят чи як наслідок помилкового видалення єдиної нирки. Преренальна А. виникає частіше внаслідок недостатнього припливу крові до нирок (шок, серцева недостатність) або повного його припинення (тромбоз аорти, нижньої порожнистої вени, ниркових артерій або вен), а також як наслідок гіпогідратації (крововтрата, профузний пронос, нестримне блювання). Недостатній приплив крові до нирок викликає ішемію, що призводить до некрозу епітелію канальців, а потім — до розвитку дистрофічних змін у нирковій паренхімі. Ренальна А. (секреторна) виникає внаслідок значного ураження ниркової паренхіми, в основі якого лежить аноксія, зумовлена різними причинами (інтоксикація, отруєння органічними отрутами, солями важких металів тощо). У патогенезі ренальної, як і преренальної, форми А. основну роль відіграє аноксія. Відмінність між цими видами А. полягає в тому, що преренальна форма розвивається внаслідок ішемії та циркуляторної аноксії, а ренальна — внаслідок гістотоксичної аноксії. Морфологічні та функціональні зміни в нирках при преренальній і ренальній А. аналогічні. Субренальна А. (постренальна, екскреторна, обтураційна) виникає в результаті порушення відтоку сечі з верхніх сечових шляхів. Найчастіше причиною цього є двобічні камені нирок, компресія сечоводів пухлиною, помилкова перев’язка сечоводів під час операції. Рефлекторно-периферична А. виникає при дії подразників із різних систем організму на зовсім здорові нирки (напр. при бужуванні уретри, зануренні в холодну воду тощо). Рефлекторно-ниркова А. виникає внаслідок передачі подразнення з хворої нирки при обтурації її сечоводу на здорову (рено-ренальний рефлекс). У патогенезі так званої рефлекторної А. лежить порушення кровообігу в нирці, тому цей вид А. можна віднести до преренальної. Інтоксикаційна А. — наслідок тяжкої загальної інтоксикації (напр. сепсис, непрохідність кишечнику, гепаторенальний синдром); може бути преренальною чи ренальною. Травматична А. — прояв синдрому роздавлювання, розтрощення і є преренальною. А. розвивається поступово при хронічних захворюваннях нирок і гостро, коли до її виникнення функціональна здатність нирок була нормальною. Преренальна і ренальна А. є ознакою олігоануричної стадії гострої ниркової недостатності. У перші дні захворювання стан хворого може бути задовільним, що залежить від компенсаторної функції інших органів і систем, що беруть участь у підтримці сталості внутрішнього середовища організму. Якщо ж А. розвивається на фоні септичного стану, тяжких механічних ушкоджень, опіків на великих ділянках, то прогноз виявляється тяжким від самого початку захворювання. При аренальній, преренальній і ренальній формах А. відбувається порушення гомеостазу в результаті вимикання функції нирок. Порушення гомеостазу виявляється низкою симптомів, що залежать в основному від зміни азотовидільної і водно-електролітної функцій нирок. Починаючи з 3–4-го дня А. з’являються ознаки уремічної інтоксикації, що супроводжується азотемією, гіперкреатинінемією, порушенням водно-електролітного балансу і кислотно-основної рівноваги. При А. може спостерігатися гіпер- або гіпогідратація, різні порушення рівня вмісту електролітів, зокрема калію у бік його підвищення або зниження. А. завжди супроводжується ацидозом. У хворих відзначають втрату апетиту, нудоту, блювання. Спрага, сухість у роті, сухість шкіри — прояви позаклітинної гіпогідратації. У разі великих втрат електролітів спраги може не бути. На 5–6-й день А. з’являються симптоми ураження ЦНС: астенія, головний біль, біль у м’язах, сонливість, іноді збудження, маревні стани. Порушення водно-електролітного балансу організму викликає зміни серцево-судинної системи на фоні гіпо- чи гіперкаліємії. Якщо хворому у стані А. не буде надано необхідної допомоги, то на 10–12-й день настає смерть, зумовлена загальною інтоксикацією. При субренальній А. сеча перестає надходити в сечовий міхур внаслідок обтурації верхніх сечових шляхів. Частіше це відбувається при оклюзії сечоводів каменями. Субренальна А., що виникає в результаті обтурації верхніх сечових шляхів, супроводжується болем у поперековій ділянці у вигляді ниркової коліки або ниючим болем, якщо А. розвилася поступово в результаті здавлювання сечоводів пухлиною.
Діагноз встановлюється на основі відсутності сечі в сечовому міхурі (визначається катетеризацією) і ознак уремічної інтоксикації.
Лікування залежить від виду, причин і проявів А. При субренальній А. основними є заходи, спрямовані на відновлення порушеного пасажу сечі: катетеризація сечоводів, рання оперативна допомога — пієлонефростомія. Лікування хворого з аренальною, преренальною та ренальною формою А. необхідно здійснювати в нирковому центрі, оснащеному апаратурою для проведення діалізу.
БМЭ. — М., 1975. — Т. 2; Почки и гемостаз в норме и при патологии / Под ред. С. Клара. — М., 1987; Рябов С.И., Наточин Ю.В. Функциональная нефрология. — СПб, 1997; Шейман Дж. А. Патофизиология почки. — М., 1997.