СОКО́ЛИК, а, ч.
1. Назва деяких невеликих хижих птахів родини соколових.
Над верховіттям дерев цілими зграями носяться кібчики – ці меткі і граціозні корисні соколики (з наук.-попул. літ.).
2. Пестл. до со́кіл¹.
Далі став [Трохим] проситись: – Пусти мене, братику, голубчику, соколику! (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Марія Романівна:] То віддайте малюків у дитячий будинок. [Дід Сава:] Нізащо! От – здійсниться моя мрія, повернуся звідти [з космосу] – усиновлю. Замість тих соколиків, що в танках згоріли (Л. Дмитерко).
3. перев. мн. Пестливе звертання до коней.
– Несіть, соколики, несіть, рідні (Ю. Збанацький).
-а, ч.
1) Назва деяких невеликих хижих птахів родини соколиних.
2) Пестл. до сокіл I.
3) перев. мн. Пестливе звертання до коней.
[sokołyk]
ч.
sokolik (птах)
пестл.
my darling, my dear
див. коханий