ЦАБЕ

ЦАБЕ́, САБЕ́.

1. Вигук, яким волів повертають праворуч.

– Гей та цоб, та цабе! – от і вся невеличка наука погонича (Панас Мирний);

Він знав тільки одне: крикне йому Явдоха “соб”, треба повертати вліво, “цабе” – вправо (Григорій Тютюнник).

2. присл. У правий бік, праворуч.

Лаврін махнув батогом на воли і, замість того щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною (І. Нечуй-Левицький);

– Так ото прямо, потім біля школи візьмеш цабе, а там – і дитячий садок, – втретє показав пужалном дідусь і гейкнув на волів (Є. Кравченко);

* Образно. [Цар:] Твій стрій не туди повертає, Яшко. [Голоси:] Дуже цабе взяв! (М. Зарудний).

3. у знач. ім., невідм., с., ірон. Поважна, впливова особа; туз.

– Подумаєш, яке цабе?! Романи він пише..! (Я. Качура);

– Дядьку Якове, там якесь цабе приїхало! – захекано повідомив Ярошенкові всюдисущий хлопчак (В. Речмедін);

На чорному коні в почті вершників їхав Еней. Наум Ісакович не знає, що це за цабе⁵. Цабе – командир групи “Схід” (Б. Харчук).

◇ (1) Вели́ке цабе́, перев. ірон. – поважна особа, яка займає високу посаду або має великий вплив у суспільстві, в колективі.

– Що мені благочинний! Куди ж пак: велике цабе! (І. Нечуй-Левицький);

А то, раз, кажуть батько, перестрів їх, чумаків наших, панок якийсь та: “Давайте, – каже, cякі-такі чумаки-мужики, мито!” Та й канчуком заміряється. Через його землі, бач, їхали – велике цабе! (Нар. опов.);

– Справді, Маєр якось незвично поводився, – озвалася Галина Іванівна, – мабуть, отой висушений – дуже велике цабе (В. Лисенко);

// в чому. відома, компетентна в певній галузі особа.

Він, кажуть, якесь велике цабе в геології. Землю наскрізь бачить (М. Рудь);

(2) Невели́ке цабе́, ірон. – особа, що не займає високої посади, не має ніякого впливу в суспільстві, в колективі.

– Невелике цабе! – посміхнувся полісмен. – Забирайся геть! – верескнув отетерілий бармен, насуваючись на полісмена (А. Крижанівський).

ВПРА́ВО (УПРА́ВО) (у правий бік; з правого боку), ВПРАВО́РУЧ (УПРАВО́РУЧ), ПРАВО́РУЧ, НАПРА́ВО, ЦАБЕ́ розм. Оглянулися вони й забачили темні гаї.. і управо якийсь хуторець (Марко Вовчок); Пріська пішла вправоруч до села (Б. Грінченко); Село. Управоруч хата, навкруги город, заплетений лозою (М. Кропивницький); На роздоріжжі головної вулиці я звернув праворуч (О. Досвітній).

ОСО́БА (людина, що посідає певне, перев. високе, становище у суспільстві, колективі і т. ін.), ПО́СТАТЬ, ПЕРСО́НА, ФІГУ́РА, ШИ́ШКА ірон., КИТ розм., ЦАБЕ́ ірон., ПТАХ ірон., ПТИ́ЦЯ ірон., ЦЯ́ЦЯ ірон., ЧИН уроч., заст., ВА́ЖНИЦЯ розм. рідше. Українські думи здебільшого є творами, пов'язаними з певними історичними особами або з історичними явищами і періодами (М. Рильський); Поруч із Вишенським, Прокоповичем та Сковородою Самійло Величко — грандіозна наша літературна постать (з журналу); — Ваша достойність, видко, не були ніколи послом і не знаєте, чим така персона різниться від посланця (Юліан Опільський); Де ж, пак, було йому тоді до цього! У нього ж, бач, справи державної ваги. Фігура! (А. Головко); Видно шишка велика якась. Лице таке повне, чисте, і дивиться так суворо, по-панському (А. Тесленко); Фінансові кити; Брат його дружини тепер неабияке цабе (А. Дімаров); Дивувалися пастухи, ламали в гадках голови: — Хто він? Був, мабуть, важною птицею, коли з шаблями біля нього (О. Гончар); — Що ти просиш? Щоб я Гната не чіпав? А що ж він за цяця, що його чіпати не можна? (Григорій Тютюнник); Лакей улесливо, наче перед великими чинами, відкрив людям чавунні ворота й поніс отерпле тіло у палац (М. Стельмах); А що він за важниця (М. Номис).

невідм.

1) розм. to the right; gee!, gee-up! (in directing oxen)

2) в спол.

велике цабе перен. — bigwig, big bug, big shot, swell, important person