АЛБА́НЦІ, ів, мн. (одн. алба́нець, нця, ч.; алба́нка, и, ж.).
Народ, що становить основне населення Албанії.
З Константинополя сіло багато пасажирів: французькі попи, турецькі офіцери з жінками і дітьми, албанці (М. Коцюбинський);
Тут були болгари, серби, поляки, волохи, українці, угри, хорвати, німці, албанці... Тих захопили на війні, тих купили на невільницьких ринках чи запроторили в тюрми... (В. Малик).
-ів, мн. (одн. албанець, -нця, ч.; албанка, -и, ж.).
Народ, що становить основне населення Албанії.