КАШТА́НЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до кашта́н.
Спасибі тобі, каштанчику, що ти так широко розкинув свій зелений зонт (В. Речмедін);
Максим Тадейович нахиляється, щоб підняти з землі жовто-коричневий каштанчик, що тільки-но вибрався на білий світ з свого зеленого панцира (Ю. Мартич);
На траву падають крихітні зелені каштанчики (С. Андрухович);
* У порівн. Наперед висовується неповороткий Євдоким Юренко. В його круглих, випнутих, мов два каштанчики, очах і повага, і прохання до старости (М. Стельмах).
-а, ч.
Зменш.-пестл. до каштан.