Значение слова "З" найдено в 50 источниках

З

  найдено в  "Энциклопедическом словаре Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона"
восьмая буква русской азбуки. Ведет свое начало от старослав. буквы З фото №1(земля), источником которой является греческая Z (финикийское Z). Этим знаком в старославянской и современной русской графике обозначается звонкий переднеязычный спирант дорсальной (см.) артикуляции (соответствующий глухой парный звук — С). В некоторых случаях З обозначает собой другие звуки, происшедшие из него путем фонетической ассимиляции: 1) З — вместо С в конце слов и в середине, перед следующими глухими (раз произносится рас, низко = ниско); 2) З вместо Ж: изжарить = ижжарить и т. п. Во всех подобных случаях З пишется только из этимологических соображений. Соответствующий нашему З звук имеется и в других языках: французском (Z, S между гласными), немецк. (S в начале слов перед гласными и в середине между гласными), английском (Z) и др. В позднейшем церковно-славянском (уже довольно рано) в значении З употребляется и знак З фото №2(зело), звуковое значение которого в более древнюю эпоху истории старославянского языка было иное (= дз). См. Зело. Цифровое значение З фото №3в славянской азбуке = 7.
С. Булич.


Найдено 4 изображения:

Изображения из описаний на этой странице
  найдено в  "Большой Советской энциклопедии"
        девятая буква русского алфавита. По начертанию восходит к старославянской кирилловской букве З фото

  найдено в  "Новом толково-словообразовательном словаре русского языка"
з буква Девятая буква русского алфавита.



  найдено в  "Словаре синонимов"
з предл, кол-во синонимов: 1 • буква (103) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: буква
  найдено в  "Большой советской энциклопедии"

З, девятая буква русского алфавита. По начертанию восходит к старослав. кирилловской букве 5 ("земля"), заимствованной из греч. маюскульного письма 9-10 вв. В глаголице ей соответствовала буква во. Цифровое значение кирилловской з - 7, глаголич. О-9. Буква  "3" в рус. алфавите обозначает твёрдую звонкую свистящую согласную ("взор", "зуб"). На конце слова и перед глухими согласными ей соответствует в произношении глухая свистящая "с", напр. "воз" [вос], "сказка" [скаска]. При написании после "3" букв "ь", "я", "ю", "и", "ё", "е" она читается как мягкая свистящая, напр. "лезь", "лезьте", "зябну", "зима" и др.





  найдено в  "Толковом словаре украинского языка"
I невідм., с.

Десята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "з" (вимовляється "зе").

II із, зі, рідко зо, прийм., з род., знах. і оруд. відмінками. Сполучення з прийм. з, із, зі виражають: Просторові відношення:

1) з род. в. Вказує на предмет, середовище, зсередини яких спрямовані дія, рух або що-небудь виймається, добувається і т. ін.

2) з род. в. Вказує на місце, предмет та ін., з поверхні яких або від яких хто-, що-небудь відокремлюється, відходить і т. ін. || Вказує на посаду, заняття і т. ін., від яких хто-небудь звільняється.

3) з род. в. Вказує на місце, простір, напрям і т. ін., в якому хто-, що-небудь перебуває, щось відбувається або звідки спрямовані дія, рух. || Вказує на сферу діяльності, заняття і т. ін., з яких ідуть, повертаються. || Вказує на місцеперебування особи чи предмета, що виконує якусь дію, або на місце, з якого спостерігається, сприймається що-небудь. || У сполуч. з прийм. в, на, до вказує на місце, предмет, від якого повторюється дія. || У сполуч. з прийм. до, в вказує на межу поширення дії, стану або властивості. || У сполуч. зі сл. погляд, позиція і т. ін. вказує на спрямованість чиїх-небудь думок, поглядів, оцінок і т. ін.

4) з род. в. Вказує на місце наявності певної ознаки, властивості в особи, предмета.

5) з оруд. в., також зі сл. поруч, поряд. Вказує на просторову близькість, суміжність кого-, чого-небудь із кимось, чимось. Часові відношення:

6) з род. в. Вказує на час, період, що є вихідним моментом у розвитку, поширенні якоїсь дії, стану. || У поєднанні з прийм. до вказує на межі тривання якоїсь дії, стану. || У поєднанні з прийм. на вказує на проміжок часу між двома днями, датами. || У поєднанні з прийм. на в складі стійких словосполучень вказує на неточно визначений, хоч і близький час виконання або настання чого-небудь. || У поєднанні з прийм. в (у) в складі стійких словосполучень вказує на неперервність, повторюваність якої-небудь дії.

7) з оруд. в. Вказує на супровідну дію, одночасність різних дій. || Вказує на подію, явище, після яких відразу щось відбувається. || Вказує на період або ряд послідовних моментів, із настанням яких розгортається яка-небудь дія. Причинові відношення:

8) з род. в. Вказує на причину дії або стану.

9) з род. в. Вказує на підставу якої-небудь дії або стану. || з оруд. в. Вказує на подію, з нагоди якої вітають, поздоровляють і т. ін. Обставинні (способу дії) відношення:

10) з род. і оруд. в. Уживається на означення способу виконання дії. || Вказує на обставину, достатню для здійснення чого-небудь (зазвичай із кількісною вказівкою).

11) з оруд. в. Вказує на супровідні дію, стан, почуття.

12) з оруд. в. Вказує на предмет як показник повноти охоплення дією кого-, чого-небудь. Відношення мети:

13) з оруд. в. Вказує на мету дії. Кількісні відношення:

14) з род. в. Вказує на кількість осіб, предметів, із яких складається щось ціле.

15) з род. в., заст. Вказує на залежність розміру оплати натурою від кількості вироблених одиниць продукції.

16) із знах. в. Вказує на приблизний підрахунок, приблизну міру чого-небудь.

17) із знах. в. У сполуч. із сл. доволі, досить, годі, вистачить і т. ін. вказує на особу, якій вистачає, достатньо чого-небудь або яка не бажає, аби щось тривало.

18) з оруд. в. Вказує на додаткову кількість чого-небудь. Об'єктні відношення:

19) з род. і оруд. в. Вказує на особу, предмет і т. ін., що на них спрямовується, поширюється дія, яких що-небудь стосується.

20) з род. в. Вказує на предмет, матеріал і т. ін., з якого щось роблять, виготовляють або що-небудь зроблено, виготовлено.

21) з род. в. Вказує на особу, предмет, ознаку, які зазнають змін, перетворень.

22) з род. в. Вказує на предмет, за допомогою якого відбувається певна дія.

23) з род. в. Вказує на загал, сукупність осіб, предметів, звідки виділяється хто-, що-небудь, якась частина і т. ін. (за значенням відповідає прийм. серед).

24) з род. в. Вказує на стан, який порушується, переривається і т. ін. || Вказує на становище, обставини (зазвичай скрутні), з яких кому-небудь допомагають вийти або хтось виходить сам. || У сполуч. з прийм. "в" вказує на перехід особи з одного стану в інший.

25) з род. в. Вказує на предмет, місце і т. ін., від яких починається або починають що-небудь.

26) з род. в. Вказує на особу, предмет, які є зразком для відтворення, наслідування і т. ін.

27) з род. в. Вказує на що-небудь як на джерело матеріальних ресурсів.

28) з род. в. Вказує на галузь знань, дисципліну, до якої хто-, що-небудь має певне відношення. || Вказує на групу понять з якої-небудь галузі, сфери.

29) з оруд. в. Вказує на особу, що вступає з іншою у певні стосунки або виявляє якесь ставлення до неї. || Вказує на особи, предмети, що перебувають у взаємодії.

30) з оруд. в. Вказує на предмет, наявний у кого-небудь під час якоїсь дії, руху і т. ін.

31) з оруд. в. Уживається у сполуч. зі словами, які виражають прохання, питання і т. ін., спрямовані до кого-небудь.

32) з оруд. в. У сполуч. з прикм. спільний, згідний, солідарний і т. ін. вказує на особу, предмет, стосовно яких виявляється подібність або спільність чого-небудь. Означальні відношення:

33) з оруд. в. Вказує на постійну зовнішню ознаку або на внутрішню властивість, характерну особливість кого-, чого-небудь. || Вказує на тимчасову або випадкову зовнішню ознаку особи, предмета.

34) з оруд. в. Вказує на вміст якого-небудь предмета.

35) з род. в. Вказує на місце, середовище і т. ін., звідки походять, з якими пов'язані особа, предмет.

36) із знах. в. Вказує на предмет, до якого прирівнюється за розміром інший предмет.



T: 33