АКЛАМА́ЦІЯ, ї, ж., спец.
Прийняття або відхилення зборами якої-небудь пропозиції без підрахунку голосів, залежно від реакції учасників зборів, висловлюваної вигуками, репліками і т. ін.
Вибір [вибори старшини] переводили через акламацію або більшістю голосів (І. Крип'якевич).
-ї, ж.
Прийняття або відхилення зборами якої-небудь усної пропозиції без голосування.
[aklamacja]
ж.
aklamacja