КУПИНА

КУПИНА́¹, и́, ж.

Трав'яна багаторічна рослина родини лілійних із схиленими квітками та довгим м'ясистим кореневищем.

Скрізь, вподовж берега, заяскравіли весняні купини (О. Гончар);

Де-не-де зеленіли вже купини (К. Гриб);

[Верба:] Ой у лузі під горою цвіте купина. Не питай мене, козаче, чого я смутна (П. Гірник).

КУПИНА́², и́, ж., заст.

Кущ (у 2 знач.).

Загрузаючи по черево, сопучи і чвакаючи, вона [корова] потяглася до купин зеленої осоки (І. Волошин).

◇ (1) Неопали́ма купина́:

а) у біблійній міфології – терновий кущ, який горить і якимось чудом не згоряє.

Марта Кирилівна .. розчервонілась, розгорілась. З червоним лицем, з червоними руками, .. в червоних зигзагах взорця своєї сукні, вона вся ніби палала, наче неопалима купина (І. Нечуй-Левицький);

Мов неопалима купина, встала з вогню, руїн, попелу наша рідна Україна (І. Цюпа);

б) у церковному вжитку – назва ікони із зображенням Богородиці, яка, згідно з віруванням, рятує від пожежі.

Святійший Патріарх Філарет освятив хрест і місце, де постане храм Божої Матері на честь Її ікони “Неопалима Купина” (з рел.-церк. літ.).

КУ́ПИНА, ку́пини́, ж.

1. Горбик на луці чи болоті, порослий травою або мохом.

На старих очеретинах гойдались покинуті гнізда, по рудих, аж червоних, ослизлих од туману купинах валялись пір'я й гадючі линовища (М. Коцюбинський);

Я щасливо перестрибував з купини на купину, з горбка на горбик (П. Козланюк);

Я переступаю з купини на купину, але з кожним кроком це стає важче (Б. Антоненко-Давидович);

По болоту бродив: знайшов на купині гніздо плиски і сполохав чаплю (Ю. Мушкетик).

2. Те саме, що ку́па 1.

Каминецький соломинкою допомагає мурашці видобутись з-під купини тирси (Ірина Вільде);

Правий захисник .. затамував подих над свіжим кротовинням, що якраз вивергалося – наче закипала купина чорної масної землиці (Г. Колісник);

* Образно. Вітер прогортатиме купини хмар, пориті небесним кротом (І. Андрусяк).

ГОРБО́К (невисокий горб), ГО́РБИК, ПА́ГОРБОК, МОГИ́ЛКА, ПРИ́ГОРБОК розм., КІ́ПЧИК розм., КІ́ПЕЦЬ діал.; КУ́ПИНА́ (на луці, болоті). З горбка я почав спускатися по схилу донизу (Є. Гуцало); Щодуху він на горбик вибіг, став І довго-довго видом тим впивався, Що розстелився перед ним (І. Франко); Земля простеляла переді мною пагорбки й лощини (Ю. Яновський); Річечки спускалися з гір, рили талий сніг, розтоплювали; у полі могилки показалися (Панас Мирний); Отіняв її (криницю) тернами оброслий кіпчик (І. Франко); Подався (Петрій) до невеличкого кіпця, зарослого терням (І. Франко); Пнеться, як жаба на купину (прислів'я).

КУ́ПА (велика кількість чогось складеного, насипаного в одному місці), ГОРА́ підсил., КУЧУГУ́РА розм., КУПИ́НА розм., ГУ́РА діал., СТРОПА́ діал.; КАГА́Т (перев. овочів, прикритих зверху соломою, землею); БУРТ, БУ́РТА діал. (картоплі, буряків, зерна тощо); НАВА́Л (щось накидане у великій кількості); НАГРОМА́ДЖЕННЯ (безладне скупчення чогось). Вони посунулись між купами руди та чавуновими скибами просто до машинного відділу (В. Підмогильний); На пристанях височіли гори кавунів і динь (В. Собко); З моря тягне легкий бриз, дзвенять хвилі, ліниво оплескуючи кучугуру сірих каменів (О. Левада); Біля нори м'ясоїда ми побачили купину сухого листя (М. Стельмах); Телячий лизень тут лежав; Ягни і до софорку кури, Печені різної три гури (І. Котляревський); Дівчата копали, обрізуючи гичку, і складали чистий буряк в кагати (В. Козаченко); На току лежали великі бурти зерна (з газети); Над басейном піднімалося нагромадження кам'яних брил (Л. Юхвід).

КУЩ (низькоросла дерев'яниста рослина, гілки якої ростуть майже від кореня), КОРЧ, КРАК діал., КУПИНА́ заст. Втікач упав головою вниз. Але зараз же знов підвівся й побіг просто на кущі, які стояли перед ним (В. Винниченко); Змією поповзла (Маруся) в росистих корчах, вся перемокнувши в одну хвилю (Г. Хоткевич); Оцей старий дотепник і штукар — Відомо всім — колишній вовкулака. Було засяє місяця пожар, І він крадеться з-за густого крака... (М. Рильський).