КЛЕ́ЗМЕР, а, ч.
1. Традиційна нелітургійна музика східнослов'янських євреїв, а також особливий стиль її виконання.
У музиці ансамблю чітко прослуховуються мотиви клезмера й балканської етномузики (із журн.);
Аранжування в стилі клезмера має багато прихильників (із журн.).
2. Музикант, який виконує таку музику.
Клезмерами вперше почали називати у XIV–XV ст. музикантів у єврейських громадах Німеччини й сусідніх країн (з наук.-попул. літ.);
Єдиним вихідним для клезмерів був шабат (із журн.).
|
Устаревшее слово. В настоящее время заменено синонимами лабух; музыкант.
Ах, клезмер шпилт. А ну! На скрипке...
Что ты сник?
За дырку в бублике не дать с утра валюты.
•
Это же такой клезмер, что ему нужно называться клизмер. |
|
музыкант. |