АТАВІ́ЗМ, у, ч.
1. біол. Поява в нащадків (людей, тварин, рослин) ознак, що були властиві їх далеким предкам.
Атавізми вказують на те, що у тваринних предків людини були і шерсть, і хвіст (з навч. літ.).
2. перен. Те, що є пережитком минулого.
Що таке сьогодні промислова нерухомість – атавізм, необхідна реальність чи об'єктивна необхідність? Такі питання все частіше ми чуємо від іноземних інвесторів (з газ.).
-у, ч.
Поява у нащадків (людей, тварин, рослин) ознак, що були властиві їхнім далеким предкам.
[atawizm]
ч.
atakowanie
Поява в особини ознаки її далеких предків, ск., в людини — хвостового придатка або надлишкових сосків.
біол.
atavism, reversion to type
Атаві́зм, -му, -мові
Прадідоспадок