АЛКАНАВТ, АЛКОНАВТ

(-а) ч.; мол., жрм; жарт.-ірон. Те саме, що «алкаш». [Серьога:] Я думав, ти все життя був тихим алконавтом, аж ні! Ти ще й дітей наплодив позашлюбних... (Н. Ворожбит, Житіє простих); Не люблю пити сам. Сам на сам п'ють лише алканавти (В. Канюс, Сентиментальний блюз); Он іде уже твій алканавт додому. ПСУМС, 3; ТСРОЖ, 4; Чабаненко 1992, 1, 49; ЯБМ, 1, 26. ■ Утворено каламбурною контамінацією слів алкаш, алкоголік і космонавт. БСРЖ, 34.