АНЕМІЧНИЙ

МЛЯ́ВИЙ (про людину — позбавлений жвавості, бадьорості), НЕПРОВО́РНИЙ, БЕЗТЕМПЕРА́МЕНТНИЙ, АНЕМІ́ЧНИЙ, В'Я́ЛИЙ, КВО́ЛИЙ розм., ПРОКВО́ЛИСТИЙ розм., СО́ННИЙ розм., НАПІВСО́ННИЙ (ПІВСО́ННИЙ) розм., ДЛЯ́ВИЙ діал.; АПАТИ́ЧНИЙ (який перебуває в стані апатії). Усі діти давно уже стали тихими та млявими: сиділи апатично за партами, не бавились на перервах. Лише голод світився в їхніх очах (А. Дімаров); -. Та, сказати правду, я гаразд не знаю, за що ти покохала отого Ломицького: непроворний, нерозторопний, смирний, як ягня (І. Нечуй-Левицький); Його обличчя було бліде, аж жовте, і чимось стривожене. Іслам-Гірей відзначив про себе, що, певно, недовго поживе цей анемічний меланхолік (Р. Іваничук); Люди ходили в'ялі, спорожнені наче, ліниві (М. Коцюбинський); -. А поверніться кругом! Та проворніше! І, вже з вас і панич! Якийсь сонний неповертайло та одоробало! — сказала Христя (Панас Мирний); То ж він сьогодні, він сидів отам, У барвнім колі повнолітніх дам, Панів півсонних, паничів крутливих (М. Рильський); Той загайко ближче до них, звісна річ, не підходив, але бачив, що обидва мовчать, і серце длявому ченчику мліло від радості (О. Ільченко); Якимось упертим, твердим і апатичним видавався той чоловік (І. Франко). — Пор. 1. байду́жий, 2. пові́льний.

АНЕМІ́ЧНИЙ, а, е.

1. вет., мед. Прикм. до анемі́я; позбавлений життєвої сили, бадьорості.

Буваю часто в анемічному стані, надто надвечір, – маленькі одливи від голови і певна безсилість (Леся Українка).

2. перен. Блідий, кволий.

Жадна земля випила за літо сонце, і воно стало бліде, анемічне (М. Коцюбинський);

Комісар .. прийняв грізну міну, яка дуже не пасувала до його анемічного обличчя (Ірина Вільде);

Анемічна рослина;

* Образно. Наукові думки скупо в'язалися йому в голові, були анемічні й страшенно нудні (В. Підмогильний).

[anemicznyj]

прикм.

anemiczny

Недокровний, знекровлений. виснажений, див. спанемія

див. слабий; худий

An(a)emic, exsanguine

Анемі́чний, -на, -не