АВАНТЮРНИЦЬКИЙ

АВАНТЮ́РНИЦЬКИЙ, рідко АВАНТУ́РНИЦЬКИЙ, а, е.

Пройнятий авантюризмом, оснований на авантюризмі.

Минулась молодість, пролинула ціла епоха в химерній авантурницькій метушні (О. Довженко);

Я певна, що вона не знала про його авантюрницькі плани (І. Кулик);

У недавно заселеному краї було багато бродячого авантюрницького елементу, щоб постачати людський матеріал для таких ватаг (з наук. літ.);

// Власт. авантюристові (у 1 знач.).

Жора послухався і скромно став скраю, обличчя його було печальне і з нього майже зник авантюрницький вираз (із журн.).