ШІ́ПКА

ШІ́ПКА, и, ж., діал. Зменш. до шо́па. Рано собі встань, відмети сніг від порога, набери з шіпки ковіньок, насип під піч, та й зараз на хаті веселіше (Стеф., І, 1949, 118); В куті коло його комірки була шіпка, прибудована до стіни тої самої комірки (Фр., VII, 1951, 347). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 468.