АКЦЕ́НТНИЙ, а, е, лінгв.
Стос. до акценту (у 2 знач.).
У різних виданнях друкувались історичні коментарі до фонетичних, морфологічних, акцентних і синтаксичних явищ (з наук. літ.);
Частина слів, запозичених із латинської мови, адаптуючись до акцентної системи української мови, змінила сталий наголос на рухомий (з наук. літ.);
Акцентні особливості поетичного мовлення Лесі Українки значною мірою позначились на процесі становлення акцентної норми української мови (з наук. літ.).
-а, -е, лінгв.
Прикм. до акцент 2).