ДЬОГОТЬ

вли́ти в бо́чку ме́ду (в мед) ло́жку дьо́гтю. Зіпсувати все якоюсь незначною, але неприємною дрібницею. — Тарасенко наприкінці влив у бочку меду й ложку дьогтю: — А чи мав підліток злий умисел? (З газети). ква́цати (ква́цяти) дьо́гтем кого, що, згруб. Ганьбити, обмовляти і т. ін. Колись він умів гнути чи пригинати добрих майстрів.., а тепер доводилося задовольнятися тим, що їхню славу квацяв дьогтем... (М. Стельмах). ло́жка дьо́гтю (в бо́чці ме́ду). Те невелике, що псує якусь справу, вигляд чого-небудь і т. ін. Отой огріх дійсно виявився ложкою дьогтю, бо прокинулась вона наступного дня з думкою про латку з бур’янів і докір Ніки (З газети).

деготь - tar - Teer - продукт сухої перегонки деревини, торфу, бурого та кам’яного вугілля, сланців тощо. В’язка бура або чорна рідина; складна суміш органічних речовин. При сухій перегонці вугілля, торфу та ін. в умовах невисоких температур (500… 600°С) — напівкоксуванні — утворюється так званий первинний дьоготь. До його складу входять (залежно від сировини) парафін, фенол тощо. При коксуванні кам’яного вугілля утворюється кам’яновугільна смола. Дьоготь, утворюваний при термічній переробці деревини, називають деревною смолою.

-гтю, ч. Темна густа в'язка смолиста з неприємним запахом рідина, що утворюється за сухої перегонки деревини, торфу, бурого та кам'яного вугілля.

{до́гот} до́гту, ор. до́гтеим, м. (ў) до́гті.

дьо́готь іменник чоловічого роду

-гтю m dziegieć

дьоготь, -гтю

техн. дёготь

tar; pitch

дёготь

კუპრი