ОДИНА́К (ЄДИНА́К діал.) (єдиний син), ОДИНЕ́ЦЬ розм. Ріс він (син) у нас одинаком. Тих п'ятеро Бог прибрав, померли ще в малолітстві (Д. Бедзик); Вони втішалися одним живим сином, єдинаком Якимцьом (І. Нечуй-Левицький); Мала мама одинця, Одинця-мазунця (Г. Бойко).
-а, ч., діал.
Одинак.
див. одинак
Єдина́к, -ка́; -наки́, -кі́в