АБСОЛЮТИЗО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до абсолютизува́ти.
В угоді панував принцип непорушності територіальної цілісності держав-членів, абсолютизований на шкоду всім іншим, особливо принципу вільного вибору політичного статусу будь-яким народом (із журн.);
// у знач. прикм.
Особливо важливим є внесок Івана Франка у розробку методологічних основ порівняльного вивчення народної уснопоетичної творчості, а також критика абсолютизованих тверджень представників так званої історичної школи (із журн.).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. і теп. ч. до абсолютизувати. || абсолютизовано, безос. присудк. сл.