ЄПА́РХ, а, ч.
1. іст. У Візантійської імперії цивільний і військовий керівник єпархії, а також градоначальник столиці.
А якщо не розпродав свого товару, то єпарх що хоче з ним зробить, i можеш ти в одних тiльки портах додому повернутись (С. Скляренко);
Сам єпарх Константинополя Роман Аргір стежив за тим, щоб Меса і всі форуми, по яких пройде тріумфальна процесія, були прикрашені лавром і плющем (П. Загребельний).
2. Архієрей, який безпосередньо керує єпархією й володіє усією повнотою єпископської влади.
У православній церкві єпарх є предстоятелем місцевої (помісної) церкви, якою керує згідно з канонами за соборного сприяння кліру й мирян (з рел.-церк. літ.);
У Північній Америці є дві архієпархії-митрополії УГКЦ, кожна зі своїм єпархом та єпархіями (із журн.).