АБСЦЕ́С, у, ч., вет., мед.
Місцеве гнійне запалення тканини; гнояк, нарив.
Абсцес може розвиватися в підшкірних клітинах, м'язах, кістках і т. д., а також в органах або між ними (з наук. літ.);
Ранні стадії туберкульозу та абсцесів легень успішно виліковуються (з наук.-попул. літ.).
НАРИ́В (гнійне запалення), АБСЦЕ́С мед.; ГНІЙНИ́К, ГНОЯ́К розм., ГНОЯ́НКА розм. (нарив із значним скупченням гною). Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Рильський); Так як гноянки свербіли, то Солиха їх чухала, роздирала (Панас Мирний). — Пор. фуру́нкул.
-у, ч.
Місцеве скупчення гною у тканинах тіла внаслідок запалення; гнояк, нарив.
[absces]
ч.
absces мед.
мед.
abscess
Абсце́с, -су (лат.)
Absces
Чиряк