БОГ (у язичницьких, політеїстичних віруваннях — одна з надприродних істот, що керують світом), БОЖЕСТВО́, БОЖО́К розм.; НЕБОЖИ́ТЕЛЬ книжн. (перев. про богів античної міфології); БЕЗСМЕ́РТНИЙ перев. мн., книжн. (в античній міфології). — Я знав, що Бахус не твій бог, і боявся, щоб ти часом не забувся про вина, бо Бахус мій улюблений божок, сказати по щирій правді (І. Нечуй-Левицький); — Тут було знайдено і Святовид — головне божество, якому вклонялися наші пращури, і бронзовий Ярило (М. Стельмах); І по землі небожителі ходять блаженні: флейти торкається Пан, чашу підняв Діоніс (М. Рильський); Поспитавшися ради в дружини, Спільне бажання тоді Філемон одкриває безсмертним (М. Зеров).
І́ДОЛ (статуя, якій язичники поклонялися як божеству), КУМИ́Р, БОЖО́К, БОВВА́Н заст., ІСТУКА́Н рідше. Століттями десь на кургані в степу стояла (камінна баба) — ідолом скіфським чи половецьким (О. Гончар); (Годвінсон:) Що Моїсей зробив з кумиром золотим? (Метью Фільдінг:) Спалив його і потім дав ідолотворцям випить (Леся Українка); Це був африканський божок, майстерно зроблений з чорного дерева (Л. Дмитерко); Перед бовваном різьбленим, на знак невблаганного гніву Зброю несуть (М. Зеров); Із Новгорода народ До бережних іде висот, Високий там стоїть курган, На нім священний істукан (переклад М. Рильського)
І́ДОЛ (той, хто або те, що є предметом схиляння, захоплення, обожнення), КУМИ́Р, БОЖЕСТВО́ заст., БОЖО́К заст. Він.. був ідолом для всіх сусідських панів (І. Нечуй-Левицький); І хоча невмолимий час теж наклав на нього свою печать, Демон усе ще залишався кумиром місцевих дам (П. Кочура); (Милевський (витягає білета і подає їй):) Чим маю вмилостивити розгніване божество? (Леся Українка); — Вона зрозуміє, нарешті, підлість свого недавнього божка і викине його на смітник (В. Гжицький)