АНТО́НІВКА

АНТО́НІВКА, и, ж. 1. Зимостійкий сорт яблуні. Біля старої антонівки Валерій завжди любив попостояти, притуляючись щокою до гладенького стовбура (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 29); Для антонівки звичайної умови північних районів України, зокрема Полісся, більш сприятливі, ніж умови півдня (Колг. Укр., 2, 1957, 33). 2. Плід цього дерева, велике жовтувате кисло-солодке запашне яблуко, що дозріває восени. Яблуні сторукі й стоногі.. крекчуть під центнерами антонівки, шафранки, кальвіля (Ю. Янов., І, 1958, 574); На деревах красувалися червонобокі яблука, жовтіла велика й смачна під осінь антонівка (Шиян, Вибр., 1947, 152). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 51.