АБСТРАГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.
Уявно (в думках) відривати, відокремлювати несуттєві сторони, властивості або зв'язки об'єктів, предметів, явищ з метою виділення суттєвих і закономірних ознак.
Для послідовної і методологічно коректної специфікації мовних процесів треба абстрагувати з інформаційних процесів ті їх характеристики, які приводять до значення та змісту (з наук. літ.);
Порівняння допомагає абстрагувати в пізнаваних об'єктах їхні істотні риси від неістотних їхніх ознак (з наук.-попул. літ.);
// Відокремлювати, відривати щось від кого-, чого-небудь.
Вслухався [Саїд] в доповідь і думкою поправляв помилки секретаря або, вловивши його вдалу тезу, сам собі її розвивав, абстрагуючи від доповідача (Іван Ле);
Говорячи про поняття “образ”, ми певною мірою абстрагуємо його від конкретної тканини художнього твору, позначаємо ним самий тип показу художником дійсності, який насправді значно складніший (з наук. літ.).
-ую, -уєш, недок. і док., перех.
Уявно (в думках) відривати, відокремлювати одні (окремі) аспекти явищ чи властивості предметів від інших.
[abstrahuwaty]
дієсл.
abstrahować
Абстрагува́ти, -гу́ю, -гу́єш (лат. abstrahere)
To abstract