АНУНУ́

АНУ-НУ́, виг., розм. Підсилений варіант вигука ану, що виражає спонукання, заохочення до дії. — Тепер, хлопці, дивіться, що за кумедія буде. А ми кажемо: — Ану-ну, що там буде? (Кв.-Осн., II, 1956, 5). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 52.