ЗАГА́РБАННЯ (насильне захоплення чужої території), ПІДКО́РЕННЯ, ПОКО́РЕННЯ рідше; ЗАВОЮВА́ННЯ, ІНТЕРВЕ́НЦІЯ (введення військ на чужу територію); ОКУПА́ЦІЯ (тимчасове захоплення чужої території); АНЕ́КСІЯ (насильне приєднання чужої території); ЕКСПА́НСІЯ (політика загарбання чужої території, джерел сировини тощо, економічне й політичне поневолення інших країн). Загарбання України стало на ту пору не такою вже й простою справою. Гриміла вже над світом слава Запорожжя (О. Ільченко); Держава, створена Чингісханом, була держава військова, головною її метою були війни та завоювання (з підручника); Чернишева сім'я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала (О. Гончар); Мир без анексій і контрибуцій (з наукової літератури); Німецька експансія розвивалась і на Далекому Сході. В 1897 р. німці захопили в Китаї бухту Цзяо-Чжоу (з посібника). — Пор. 1. нава́ла.
АНЕ́КСІЯ, ї, ж.
Насильницьке приєднання, загарбання якоюсь державою іншої держави або частини її території.
14 березня 1923 р. Рада послів Антанти формально санкціонувала анексію до складу Польщі Східної Галичини (з наук. літ.);
Розпочалася боснійська криза, викликана анексією Австро-Угорщиною Боснії та Герцеговини (з газ.).
-ї, ж.
Насильне приєднання, загарбання якоюсь державою іншої країни або частини її території.
[aneksyja]
ж.
aneksja політ.
Ане́ксія, -кеії, -кеією; -кеії, -кеій
Загарба, злука, прилука
Annektering, annektion
Annexation
Anneksjon
Anneksion