ҐАЛАҐАН

ҐАЛАҐА́Н, а, ч.

1. Головатий півень з голою шиєю.

Бабин півень, горлатий ґалаґан, злетів на тин і кукурікнув (О. Донченко);

* У порівн. Мов півень отой ґалаґан, від хати до хати бігав [отець Нокентій] (Ю. Збанацький).

2. діал. Поплавок на великій рибальській сітці.

Од кілка до кілка висіли разками здорові поплавки, що звуться ґалаґанами, пороблені з легкого сухого дерева (І. Нечуй-Левицький).

3. діал. Старовинна мідна монета, а також мідна монета взагалі.

Ґалаґан маю в хустині зав'язаний, булок повні пазухи та й цукру повну байду (В. Стефаник).

ПІ́ВЕНЬ (свійський птах), КО́ГУТ діал., КО́КОШ діал.; ҐАЛАҐАН (з великою головою і голою шиєю). В хліві спросоння півень кудкудакнув по-дурному, а потім коротко й злякано проспівав (Є. Гуцало); Сидить когут на сідалі та чомусь не піє (коломийка); А кокош сидить на вишні, Йому кокошка на мислі (пісня); У дворі Ілька раз і вдруге гучно сплеснув крилами, а потім гримнув зовсім не пташиним басом відомий всьому кутку півень-ґалаґан (І. Рябокляч).

ПОПЛАВЕ́ЦЬ (легший від води предмет, що утримує гачок, сіть на належній глибині та сигналізує про клювання риби), ПОПЛАВО́К, ПОПЛАВИ́ЩЕ, ҐАЛАҐА́Н діал. (на великій рибальській сіті). Утопив він оченята на поплавець і, ледве переводячи віддих, стежить, як рибка смикає (Г. Хоткевич); На передньому плані біля верби Любчик зосереджено дивиться на поплавок вудочки (Я. Баш); Два поплавища вказували рибалкам, чи не однесло хвилями їх знаряддя (З. Тулуб); Важка мережа тонула в воді, тільки зверху вискакували бульки та блищав довгий рядок здорових білих дерев'яних ґалаґанів, неначе разок намиста (І. Нечуй-Левицький).

[gałagan]

ч.

1) gałgan (шмата)

2) gałgan (злодій)

Ґалаґа́н, -на, -нові; -ґа́ни, -нів