ХАНЖА

СВЯТЕ́ННИК (удавано побожна, лицемірно доброчесна людина), ХАНЖА́, СВЯТО́ША, ФАРИСЕ́Й, СВЯТЕ́ЦЬ рідше, ТАРТЮ́Ф рідше. — Не говори, братіку, про мої нічні походеньки. А то оці старі панотченьки — святенники великі (П. Колесник); Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (І. Муратов); Марті він чомусь здався в ту мить страшенно схожим на отих святош, які чорно грішили цілий рік, а потім на два тижні ходили одмолювати гріхи в Київську лавру (В. Собко); О, кождий тихий усміх Фарисея для мене гірш од скорпіона злого (Леся Українка); — Світ ся валить, любенькі, — ще нині ж таки кричав би святець з проповідниці (П. Козланюк); (Галіма:) Сватаєте дочку, а залицяєтеся до матері? Ах ви ж тартюф!.. (В. Самійленко). — Пор. лицемі́р.

ГОРІ́ЛКА (алкогольний напій), ГІРКА́ розм., ЗІ́ЛЛЯ розм., ЗЕЛЕ́НИЙ ЗМІЙ ірон., ВЕСЕЛУ́ХА жарт., АДА́МОВІ СЛІ́ЗКИ жарт., ГРІ́ШНА ВОДА́ жарт., ЖИВИ́ЦЯ жарт., СКЛЯНИ́Й БОГ жарт., ОЧИ́ЩЕНА заст., ПІ́ННА заст., ШНАПС розм., заст., ГОРІ́ВКА діал., ТРУ́НОК діал., ПАЛЕ́НКА діал., ШУМІ́ВКА діал., САБАШІ́ВКА діал., СІРКО́ діал.; СТА́РКА, ВИ́СТОЯНКА (витримана); СОРОКАГРА́ДУСНА (міцністю 40^о); ЗАПРИ́ДУХ розм. (дуже міцна); ОКОВИ́ТА заст., ОКОВИ́ТКА заст. (високого ґатунку, жарт. про звичайну горілку); СИВУ́ХА (недостатньо очищена, розм. про звичайну горілку); ЧИКИЛДИ́ХА розм., заст. (низької якості); САМОГО́Н, САМОГО́НКА розм., ХАНЖА́ розм., ДИ́МКА розм. (кустарного виробництва); ПЕРВА́К (одержана на початку відгону); МОНОПО́ЛЬКА заст., КАЗЕ́НКА заст. (державна горілка, що продавалася у спеціальних винних крамницях); ВАРЕНУ́ХА, ВАРЕ́НА (зварена з медом і сушеними фруктами та ягодами); ЗАПІКА́НКА, ЗАПІКА́НА (заправлена прянощами й витримана в гарячій печі); МОКРУ́ХА (настояна на ягодах, травах); КАЛИ́НІ́ВКА (настояна на калині); ПОЛИНІ́ВКА розм., ПОЛИ́ННА розм. (настояна на полину); ГОРОБИ́НІВКА, ГОРОБИ́НОВА (настояна на горобині); КАЛГАНІ́ВКА, КАЛГАНО́ВА, КАЛГА́ННА, КАЛГА́НКА розм. (настояна на калгані); ПЕРЦІ́ВКА, ПЕРЧАКІ́ВКА, ПЕРЧИКО́ВА (настояна на перці); ТЮТЮНКО́ВА (настояна на тютюні); ЛИМО́НІВКА, ЦИТРИ́НІВКА (настояна на лимонних шкірках); СПОТИ́КАЧ, СПОТИКА́ЙЛО розм. (настояна на мускатному горісі та прянощах); ЗУБРІ́ВКА (настояна на траві зубрівці); СЛИВ'Я́НКА, СЛИВОВИ́ЦЯ діал., СЛИВНИ́К діал. (виготовлена зі слив). Хліб на ноги ставить, а горілка з ніг валить (прислів'я); Стара дістала з мисника недопиту пляшку гіркої, обережно налила келишок і поставила перед чоловіком (І. Кириленко); Коли Карналеві казали, що один з провідних конструкторів, на жаль, не байдужий до зеленого змія, академік просто відмовився обговорювати поведінку конструктора (П. Загребельний); — Запрошую вас сьогодні на свято, сусіде. — А грішна вода буде? — питає сусід (Ю. Яновський); (Микола:) Одно мене ще в світі держить — отся живиця! (Бере чарку, наливає і п'є) (І. Франко); Кооператив був близько, а скляного бога там стояло повно на полицях (Ю. Яновський); (Воздвиженський:) А ви краще прийміть на ніч лампадки дві або й три очищеної і пречудесно спатимете (М. Кропивницький); Еней з дороги налигався І пінної так нахлестався, Трохи не виперсь з його дух (І. Котляревський); Винесла (Рахіра) ..фляшку з горівкою. — Тепер напийся! — прошептала вдоволено й підсунула йому під рот трунок (О. Кобилянська); Взимку йому дали коня і корову і він привів їх на своє подвір'я, п'яний від щастя і доброї кварти паленки (В. Кучер); Як сьорбнули тої сабашівки, то вони забули і про рай (пісня); — А вам, отець диякон? Наливочки! — припрохує Загнибіда. — Ет! свинячого пійла! — гукнув той. — Сірка! мені — сірка! .. Нема кращого зілля, як наш рідний сірко (Панас Мирний); Палій випив повний келих старки і крякнув. — У! та й міцна ж гаспидська! от запридух! (Д. Мордовець); — Ану, стара! Подавай нам сорокаградусної — зап'єм згоду... (Д. Бузько); Три кварти не простої горілки — оковити узяла (дума); На столі перед ним стояла пляшка з двома-трьома чарками недопитої мутної сивухи (М. Коцюбинський); Куркулі пекли й смажили, варили самогон (С. Воскрекасенко); Підіпригора тягнеться рукою до варенухи, але Погиба силоміць забирає пляшку від нього: — Хіба це козацьке діло пити бабське питво? Нам оковиту треба! — з фасоном наливає самогонку в склянки (М. Стельмах); Рибалка витягнув з кишені пляшку пекучої, мов вогонь, димки (А. Шиян); Гірко плакала тоді і заливалася монополькою на поминках з суботи до понеділка вся Одеса (Ю. Смолич); — Може, є капуста чи огірок. Я приніс шкалик казенки. Закусити чимсь... (А. Іщук); Лилась (на весіллі) слив'янка, Варенуха, спотикайло.. Пиво добре задніпровське, виборна дулівка (М. Макаровський); Друзі радісно метушилися, розставляли на столі українські ковбаси, сухі мисливські сосиски, пляшки запіканки та старого меду (З. Тулуб); Цілий тиждень музики грали (на весіллі), ноги не спочивали, варена та запікана річкою лилася (Панас Мирний); (Хома:) Аби було по чарці та чим закусити мокруху (М. Старицький); Запрошує (дядина) в свою господу,.. Швиденько достає полинну (В. Мисик); Обідать він було не сяде без горілки, А в празник піднесе і чарку калганівки (Є. Гребінка); Пан писар давно випив і простої, випив і калганової, не забув смоктонути і перчикової (Г. Квітка-Основ'яненко); Та ну! не ґедзкайся! виймай лиш ключ мерщій, Та дать калганної скажи твоїй Одарці (П. Гулак-Артемовський); І кубками пили слив'янку, Мед, пиво, брагу, сирівець, Горілку просту і калганку (І. Котляревський); Дід налив собі добру чарку перцівки (Ю. Збанацький); Настя Певна хазяйнувала спритно та швидко, наливала кому горілки,.. кому тютюнкової, кому перчаківки (О. Ільченко); Пили пунші і спотикач, Варену варили (Л. Глібов); Левицький дістав пляшку з рештками зубрівки (З. Тулуб); Стара.. виносила надвір білий графин прозорої й пекучої, як спирт, слив'янки і.. частувала дужих хлопців (І. Рябокляч).

ХАНЖА́¹, і́, ч. і ж.

Людина, яка прикидається набожною або доброчесною; святенник, святенниця.

Журнал [“Харьковский Демокрит”] явно виходив поза межі проголошених правил і на своїх сторінках часто порушував серйозні політичні питання, чим, мабуть, позбавляв спокою пихатого пана, зарозумілого чиновника, ханжу-попа, хабарника, лицеміра (з наук. літ.);

Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (І. Муратов);

Яка дівчина, якщо вона не ханжа змолоду, відмовиться від солодкої втіхи читати й перечитувати палке та поетичне освідчення їй в коханні?! (А. Головко).

ХАНЖА́², і́, ж.

1. заст. Ханшин.

2. розм. Те саме, що самого́н.

Їх було двоє. Під'їхали й спинились біля коня без вершника. Один сказав: – Як він умудривсь! – Менше ханжі нехай п'є! – відповів другий (А. Головко).

ХАНЖА

лицемер, притворно-набожный.

Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Павленков Ф.,1907.

ханжа

и, мн. ханжи, ей, м., ж., одуш. (< тур. c adžy паломник < араб. hağğ паломничество).

1. Лицемер, прикрывающийся показной добродетелью, набожностью.
Ханжеский — свойственный ханже, лицемерный.
Ханжество — притворная, показная набожность, добродетельность; лицемерие.
Ханжить (разг.) — вести себя как ханжа, проявлять ханжество.

и, мн. нет, ж. (< кит.).

2. прост. устар. То же, что ханшин.

Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.