ЧАБАНІ́В

ЧАБАНІ́В, но́ва, но́ве. Прикм. до чаба́н; належний чабанові. В обов’язки Лукії Назарівни не входить брати шефство над пернатими, однак вона не залишилась глухою до чабанової думки (Гончар, Тронка, 1963, 26). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 259.