КЛЕНО́К, нка́, ч.
1. Зменш. до клен.
Колись невеличкі, замлілі дубки, кленки, бересточки, липи тепер визирали .. здоровенними, .. пишними велетнями (Панас Мирний);
Круто повернувши на розі біля скверу, машина зачепила молоде деревце .. Це був кленок (С. Журахович);
Інші вихованці інтернату товпилися біля важкого колеса студебекера, що наїхало на молоденький кленок і не зломило, а тільки нагнуло його (О. Сизоненко).
2. рідко. Те саме, що клен.
От доріжка вийшла з-під скелі на маленьку долину, вкриту акаціями та густими старими кленками (І. Нечуй-Левицький);
Кактуси різні... Алое в ґрунті росте... Кленок японський (Остап Вишня).
Rzeczownik
кленок m
klonik
-нка, ч.
1) Зменш. до клен.
2) рідко. Те саме, що клен.
[kłenok]
ч.
klonek
Клено́к, кленка́ (змен. від клен)