КОЛОМИ́ЙКА
• КОЛОМИЙКА
- жанр укр. нар. пісні. Найчастіше складається з двох рядків, у кожному з яких 14 складів, з постійною цезурою після восьмого складу, з жіночою римою. Такий вірш наз. коломийковим віршем. Майже стабільною ознакою К. є їхня двопланова будова. У першому рядку подається образ природи, що має символічне значення, в другому — конкретний реальний образ. К. можуть виступати як приспівки до танцю або існувати незалежно від нього, виконуються на мелодії усталеного типу.
К. виникли в 15 ст., а перші записи їх зроблені в 17 ст. Ознаки давнього походження зберегла й приспівки південно- та західнослов'ян. фольклору: сербське коло, болгарське хоро, чеське до колечка, словацькі карічка і каламайка, що поєднують елементи співу й танцю в колі. Саме у цій загальнослов'ян. спорідненості, очевидно, й слід шукати найвірогідніше пояснення назви "коломийка", хоч є й інші тлумачення (напр., назву К. пов'язують з м. Коломиєю). Локальні за походженням (їхньою батьківщиною є Карпатський регіон), К. поширились по всій Україні. Крім зображення подій і переживань у родинно-побут. середовищі, К. набувають і соціального звучання. Для них характерні гумор і сатира. Вплив К. помітний у творчості Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, С. Воробкевича, С. Руданського, П. Тичини, П. Воронька, Д. Павличка. Тексти К. використовували у своїх творах М. Коцюбинський, Марко Черемшина, І. Кулик та ін. У сучас. фольклорі К. належить одне з провідних місць за кількістю зразків, різноманітністю, інтенсивністю творення й поширення в народі. Відомими авторами й виконавцями К. були нар. поети-коломийкарі Ілько Гурдзан, Олекса Уманець та ін.
♦ Вид.: Гнатюк В. Коломийки, т. 1 — 3. В кн.: Етнографічний збірник, т. 17 — 19. Львів, 1905 — 07; Коломийки. К., 1969; Як зачую коломийку. Ужгород, 1975.
■ Літ.: Сумцов Н. Коломийки. К., 1886; Грінченко М. О. Коломийки. В кн.: Грінченко М. О. Вибране. К., 1959; Шумада Н. Пісенні мініатюри українського народу. В кн.: Коломийки. К., 1969: Шумада Н. С. Походження і розвиток коломийки як жанру. В кн.: Розвиток і взаємовідношення жанрів слов'янського фольклору. К., 1973; Качкан В. Скарби народні. "Друг читача", 1975, 26 червня; Омеляшко Р. А. Коломийковий вірш в українському пісенному фольклорі. "Вісник Київського університету. Літературознавство. Мовознавство", 1987, в. 29.
Н. С Шумада.
КОЛОМИ́ЙКА, и, ж.
1. Українська народна пісенька типу частівки.
З гори на гору, з поточка в поточок – пурха коломийка, така легенька, прозора, що чуєш, як од неї за плечима тріпають крильця... (М. Коцюбинський);
На тих машинах кількадесятеро хлопців і дівчат сидять та коломийки співають (С. Журахович);
Оксен поривається співати, заводить дотепних коломийок (О. Гончар).
2. Український гуцульський масовий танець, основною фігурою якого є замкнене коло.
– Чому б то не затанцювати гопака або вашої коломийки .. І рух, і ритм, і чуєш, що кров тобі в жилах жвавіше грає (Б. Лепкий);
Бралися всі за руки і танцювали в коло гопака, вальця або коломийку на одну й ту саму музику, яку самі собі, хто як міг, робили (У. Самчук);
Празький – великий і незграбний – звивається у коломийці, як фуркало. Софійка повіває коло нього, як хоруговка (Ірина Вільде).
ПІ́СНЯ (словесно-музичний твір, призначений для співу), СПІВА́НКА, ПІ́СЕНЬКА пестл., СПІВА́НОЧКА пестл., СКЛАДА́НОЧКА пестл., СПІВАНИ́ЦЯ діал.; ДУ́МА (народна ліро-епічна, сольна); ДУ́МКА (народна, часто журлива); КОЛОМИ́ЙКА (українська західна народна типу частівки); ЧАБАРА́ШКА діал., ШУ́МКА діал. (до танцю, перев. жартівлива); ШАНСОНЕ́ТКА (жартівливого характеру, часом фривольного змісту). Зійдемося на вигін за містом, де вітряки стоять, та як заспіваємо пісні, — аже на усе місто чути (Панас Мирний); Під час вишивання.. можна і лекцію послухати, гарну співанку вивчити (О. Маркуш); Погуляю понад морем Та розважу своє горе, Та Україну згадаю, Та пісеньку заспіваю (Т. Шевченко); Співаночки, складаночки, я вас не складала. Складали вас парубочки, а я переймала (коломийка); Народні думи — це великі пісенно-розповідні твори переважно героїчного змісту (з підручника); Він почав коломийкою, далі перейшов на тужливу думку (І. Франко); Сахно засвистала веселенької шансонетки (Ю. Смолич).
-и, ж.
1) Українська народна пісенька типу частівки.
2) Український гуцульський масовий танець, основною фігурою якого є замкнене коло.
Укр. народна пісня-танець куплетної форми, переважно жартівливого змісту, назва — від м. Коломия Івано-Франківської обл.; темп жвавий, музичний розмір 2/4.
Kolomiyka (Ukrainian dance and song)
Коломи́йка, -ки, -ці; -ми́йки, -ми́йок