АЛЬБІГО́ЙЦІ, ів, мн. (одн. альбіго́єць, йця, ч.).
Учасники єретичного руху на півдні Франції у XII–XIII ст.
Суперечку мав вирішити меч. Папа Інокентій посилає проти альбігойців хрестовий похід (П. Загребельний);
Альбігойці були засуджені IV Латеранським собором (1215) і розгромлені в ході "Альбігойських війн" – хрестових походів проти альбігойців на початку XIII ст. (з наук.-попул. літ.).
-ів, мн. (одн. альбігоєць, -ойця, ч.).
Учасники єретичного руху в Південній Франції 12-13 ст.