ХАВАТИ

(-аю, -аєш) недок. 1. що; крим., мол. Їсти, споживати їжу. - Хворі стільки не хавають! (А. Кокотюха, Шлюбні ігрища жаб). * Образно. Й сонце хавають ясени (І. Павлюк). БСРЖ, 637; ПСУМС, 74; СЖЗ, 107; ЯБМ, 2, 480. 2. кого, що; мол. Сприймати щось із схваленням, уподобанням. [Адам Жоржевич:] Та я їбав бриться, я і так сєбя хаваю от і до (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу); Звісно, не всі "хавають" ритмічні квадрати Нового Орлеану (ПіК, 2001, № 17); Словом, [критик] насолоджується розумінням прочитаного. Або, послуговуючись молодіжним сленгом, можна сказати: "хаває" поета (Книжник, 2001, № 18). БСРЖ, 637; ПСУМС, 74. ■ З циган. мови: te has - харчуватися, hava - їм. Баранников, 155. ■ З укр. мови: хавкати - їсти, харчуватися, хава - щелепа. Грачев, Мокиенко, 176.