АРБАЛЕ́ТНИК, а, ч., іст.
Воїн, озброєний арбалетом.
У стародавній Меджибізькій фортеці вирують середньовічні пристрасті. Лицарі в обладунках, лучники, арбалетники, шляхетні дами і вельможі з'їхалися з усієї України (із журн.).
[arbałetnyk]
ч.
kusznik
-а, ч.
Воїн, озброєний арбалетом.