ЩЕ, ІЩЕ́, присл.
1. Додатково до того самого; знову, заново, повторно.
Листочки з вітриком, жартуючи, шептались; – Ану, голубчику, ще, ще дихни! (Л. Глібов);
– Чи в тебе не болить де, синочку? Скажи мені, серденько моє – пита ще мати (Марко Вовчок);
Походила Мотря ще коло чорної, поплакала ще трохи та й пішла додому, сумніша, ніж сюди прийшла (Панас Мирний);
Випили ще по склянці, і підполковник, забуваючи обережність, розвеселився (М. Стельмах);
// Крім того; до того ж, і, також.
Тут скінчу, не через те, що не хочу писать, а через те, що іще маю інші листи писати, а тут вже пізно (Леся Українка);
Довго не розходились біля хати-читальні й потім ще купами стояли біля воріт допізна (А. Головко);
// Указує на послідовність вияву, на однорідні чи схожі предмети, ознаки і т. ін., які з'являються, виявляються одне за одним.
Ось Гафійка винесла одному води. Стали й розмовляють. Знов надходить купка... Ще рядок... (М. Коцюбинський);
Чотири важкі вибухи піднімають землю й людей. Ще один вибух (О. Довженко);
Клацнув затвор під моєю гарячою рукою. Вибухнув постріл, ще... і, коли за кілька хвилин ми вимели село, на мені теліпався порожній патронташ (А. Головко);
Під стінкою на вичовганій канапі сиділо ще двоє пасажирів (П. Панч).
2. Указує на тривалість дії; до цих пір, до цього часу.
І досі ще стоїть любенько Рядок на вигоні тополь (Т. Шевченко);
// Поки що.
Ліс ще дрімає в передранішній тиші... (М. Коцюбинський);
О ні, ще не час! ще ж бо ми не дізнали Всіх див чарівливої ночі, Іще бо лунають, як перше лунали, Чудові веснянки дівочі (Леся Українка);
Засмалені матроси співають на палубі про не відкриті ще землі, про зелені тропічні країни (О. Гончар).
3. Указує на відносно давній або попередній час, пору, на далеке, віддалене місце.
Перші спроби писати – віршем і прозою – відносяться ще до тих часів, коли Франко був у гімназії (М. Коцюбинський);
Ще як вони обидва вчились в церковній школі, батюшка давав їм читати Євангелію [Євангеліє] та усякі церковні книжки (І. Нечуй-Левицький);
– Син у мене Дмитро тоді ще парубком був (Г. Хоткевич);
[Публій (ще з сіней):] Здоров, Хузане! (Леся Українка);
[Сербин:] Не поладили ми з ним іще на Січі, та й досі не змирились (С. Васильченко);
[Оксана:] Ти не смієш ображати Семена!.. Семен мій друг і товариш ще з дитинства (З. Мороз);
Черниш іще здалеку впізнав свого коня (О. Гончар);
// Завчасно перед якою-небудь подією.
Ще треті півні не співали, Ніхто нігде не гомонів (Т. Шевченко);
Ще за рік до арешту долинули до Тараса Григоровича чутки, що Брюллов переживає якусь внутрішню кризу (З. Тулуб);
Не плакали друзі, Бо сльози, Як кажуть, Солдати в обози Здають ще до першого бою (П. Воронько).
4. Указує на наявність достатніх умов, можливості для здійснення якоїсь дії, досягнення чого-небудь.
Сказав би щось про Квачана такого – І що воно й до чого, – Та цур йому – бо ще порве!.. (Л. Глібов);
// Указує на міру охоплення кого-, чого-небудь чимось до якогось часу.
Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю (Панас Мирний);
[Любов:] Ах, тьотю Ліпо! хоч я й дурна тепер, та ще не до кінця, і мене не так легко одурити (Леся Українка);
Приходить весна, але ще сіра, ще каламутна, і б'є об землю крилом, наче великий кажан (М. Коцюбинський);
// перев. із запереч. част. не. Указує, що яка-небудь подія, якесь явище, певний стан з'являється до завершення чи початку іншої події, явища і т. ін.
Іще не попритухали усі зірочки, а вже наш Кузьма Трохимович і скочив (Г. Квітка-Основ'яненко);
Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист в'яне (Леся Українка);
Весною в селі встають рано. Ще темрява затоплює хати, ще в світанковому повітрі ніщо ні шерхне, ще зорі поморгують у блідніючому небі.., а вже по хатах то тут, то там засвічуються каганці (Григорій Тютюнник);
Ще танки мчали без упину, Іще горів отецький дім, А він вже думав про зернину В пшеничнім колосі тугім (А. Малишко).
5. Уживається при вищому ступені порівняння прикметників і прислівників із значенням “більше”, “більшою мірою” (ніж хто-, що-небудь, ніж раніше і т. ін.).
Поховали стару; ще смутніше в хаті стало (Марко Вовчок);
Чорний вид його ще дужче почорнів, а брови прикрили гострі очі (Панас Мирний);
Тихович насилу стримував роздратованих робітників, не бажаючи бути свідком якоїсь ще прикрішої сцени (М. Коцюбинський);
Раптом двері одчинилися і в хату увійшов Тихін, він був іще блідіший, як досі, і очі ще глибше позападали (А. Головко).
6. у знач. допустового спол. Указує на часткове виправдання, схвалення чого-небудь у порівнянні, співвідношенні з кимсь, чимсь іншим; у якійсь мірі; принаймні, хоч.
Старша Килина ще так-сяк там, а менша Явдоха – що сьогодні вивче [вивчить], то завтра й забуде (Панас Мирний);
“Мені ще добре, – думав Семен, сидячи на лаві в кутку, – мені ще добре: маю хату, маю поле, та й небагато на нас двоє треба...” (М. Коцюбинський);
[Дівчина:] Коли я тільки себе мучу, то се ще не біда. Чи, може, я мучу не тільки себе? (Леся Українка).
7. у знач. підсил. част., перев. в сполуч. із займ. та присл. Підкреслює, підсилює виражене реченням або окремим словом, надаючи певної виразності висловленому.
– Отакої ще! В п'ятницю, та ще й вдосвіта співати! – докірливо обізвалась Настя (М. Коцюбинський);
– А ти, Левку, любиш в'юни? – Ще й як, пане, – трохи повеселішав парубочий голос (М. Стельмах);
Яке ще там у біса горе, Коли серця у нас живі? (М. Рильський);
// Уточнює що-небудь про предмет, місце і т. ін., виділяючи, вирізняючи при цьому певну ознаку, факт, подію тощо, які мають дотичність до них.
Над Медвином знову летіли лебеді, на своїх сонцем промитих крилах вони приносили вологе, іще з волохатим туманцем тепло і добрі надії (М. Стельмах);
А од клуні з ожередів медяно пахла свіжа житня солома. Як стерні колись у давнині, як ще пастушком... (А. Головко);
// Зовсім, тільки-но, всього лише, не пізніш, ніж.
Ще недавно – просто, здається, вчора було – стояли ми з нею під нашою любимою вишнею (М. Коцюбинський);
Перед Чернишем ступав Гай, несучи на собі важку металеву плиту, яку ще кілька днів тому чистив і ніс Бузько (О. Гончар);
// Виражає передчуття чого-небудь недоброго, побоювання чогось; а раптом, може трапитися.
Маруся вже її не слухала і, наливаючи чай, плакала. Сльози котились і, як роса, сипались на білу скатерку. – Оце розридалась, неначе мала дитина; ще в чай накапають сльози (І. Нечуй-Левицький);
– Кажу ж: до хрещеного батька [посипати]; – Господь з ним, дитино моя! .. Як через ліс, то три, а шляхом – п'ять верстов буде... Ще змерзнеш у дорозі! (Панас Мирний);
[Поліксена:] Чого ти так голосиш, аж моторошно, справді? Не годиться, ще хто почує! (Леся Українка);
// Уживається для підсилення небажання робити щось.
Тимко вивів стару надвір, штовхнув межи плечі: “Ще буду квартиру їй шукати. Хай іде, куди хоче” (Григорій Тютюнник).
(1) [А та] ще й; А ще – уживається для вираження докору, осуду, іронії з вказівкою на які-небудь ознаки, дії і т. ін.
Скорпіоном язик твій був нам, він труїв нас і жалив невпинно. А тепер ще й стоїш проти нас, мов ображений ти безневинно (Леся Українка);
– Торочиш таке, а ще вчителька! (О. Довженко);
(2) Та ще [й] – до того ж.
Щоб Горобців шкідливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом'яного Діда приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити (Л. Глібов);
Яке було добро, продали, а гроші розкотились .. А пані не дає нічого та ще й гнівається (Марко Вовчок);
[Парвус:] Я волів би, щоб се сказав хто інший, а не жінка Руфінова та ще й при чоловіку... (Леся Українка);
Ті́льки цього́ [ще] бракува́ло! див. бракува́ти¹;
(3) Ще б [пак] не... – чому б не.., як же не...
– Чи ти пак, Тодозю, вмієш килими ткати? – спиталась в Тодозі Гризельда. – Атож! Ще б пак не вміла, – сказала Тодозя (І. Нечуй-Левицький);
– Чув новину? – Ти про крейсер? – Сашко одягає навушники. – Ще б не чути (О. Гончар);
Ще (іще́) [оди́н] раз див. раз¹;
(4) Ще що за... – виражає здивування черговим вчинком кого-небудь, який викликає певний осуд, докір.
[Xуса:] При го́стях не кажи на мене Хуса, зови мене Хузаном, – се по-римськи. [Мелхола:] А се ще що за новина – “Хузан”? (Леся Українка).
◇ Ба́ба (ба́бка, бабу́ся) [ще] на́двоє ворожи́ла (гада́ла) див. ба́ба¹;
(5) Ба́бка ще на́двоє ворожи́ла (д) див. ба́ба¹;
(6) Ба́бка ще на́двоє гада́ла (д) див. ба́ба¹;
(7) Бабу́ся ще на́двоє ворожи́ла (д) див. ба́ба¹;
(8) Бабу́ся ще на́двоє гада́ла (д) див. ба́ба¹;
(9) Діли́ти зві́ра, яко́го ще не вби́ли (д) див. діли́ти;
[І (ще й)] до́вбнею (полі́ном) не доб'є́ш див. добива́ти;
І (ще й) кіт не валя́вся див. кіт;
[Ле́две (ще ті́льки)] благословля́ло / благослови́ло на світ див. благословля́ти;
(10) Молоди́й ще, зеле́ний (д) див. молоди́й;
Ото́ (оце́, от і т. ін.) ще див. ото́;
Підніма́ти (підійма́ти) / підня́ти (підійня́ти) ще на оди́н (нови́й і т. ін.) сту́пінь (щабе́ль) див. підніма́ти;
Підно́сити (підніма́ти, підійма́ти і т. ін.) / піднести́ (підня́ти, підійня́ти і т. ін.) на [ще оди́н] ви́щий (нови́й) сту́пінь (щабе́ль) див. підно́сити;
Приби́тий [ще] на цвіту́ див. приби́тий;
(11) Тако́го пошука́ти уде́нь, при я́сно́му со́нцеві та ще із свіче́ю (д) див. пошука́ти;
(12) Ща́стячко ще десь заваля́лося (д) див. ща́стя;
(13) Ще з молоко́м на губа́х (д) див. молоко́;
(14) Ще (іще́) б – уживається для підтвердження чого-небудь; тільки так, а не інакше; само собою зрозуміло.
– А вже сей Колісник. Куди не ткнися, всюди він устряне: завжди його верх і затичка. – Іще б! Дурні земські гроші куди дівати? (Панас Мирний);
Ще (іще́) б пак див. пак¹;
Ще (іще́) [й] чорти́ навкула́чки [не] б'ю́ться (би́лися) див. чорт;
Ще (іще́) чого́! див. чого́;
Ще й звання́ не було́ див. бу́ти;
Ще й на світ не зорі́ло див. зорі́ти;
(15) Ще й чорти́ навкула́чки не би́лися (д) див. чорт;
Ще й як див. як⁴;
Ще мак [росте́ (цвіте́, схо́дить і т. ін.)] у голові́ див. мак;
(16) Ще ма́терине молоко́ на губа́х (д) див. молоко́;
[Ще] [ма́терине] молоко́ на губа́х (рідко ко́ло губі́в) [не обсо́хло (рідше не ви́сохло)] див. молоко́;
(17) Ще ма́терине молоко́ не обсо́хло ко́ло губі́в (д) див. молоко́;
(18) Ще ма́тернє молоко́ не обсо́хло ко́ло губі́в (д) див. молоко́;
(19) Ще молоко́ на губа́х (д) див. молоко́;
(20) Ще молоко́ не обсо́хло ко́ло губі́в (д) див. молоко́;
(21) Ще чорти́ навкула́чки б'ю́ться (д) див. чорт;
Ще що ви́гадай (ви́думай, зроби́ і т. ін.)! див. вига́дувати¹.