ЇЖАЧО́К

ЇЖАЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до їжа́к 1-3. Я подарував йому маленького їжачка, і хлопець приручив його (Коп., Як вони.., 1961, 186); Але Калитка не квапився говорити. Нащось погладив долонею їжачка на голові, од чого той наїжачився іще більше (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 279);— Ваша робота?— прохрипів він, виставляючи.. свою квадратну, стрижену їжачком голову (Гончар, Таврія.., 1957, 389); * У порівн. Червоні помпони конюшини, немов їжачки, стовбурчили щетину з трилистих підставок (Коцюб., II, 1955, 214). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 60.