АТЕЇ́СТ

АТЕЇ́СТ, а, ч. Прихильник атеїзму; безбожник, безвірник. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця, яким я був до 12 років, я став на 13 році життя атеїстом (Коцюб., III, 1956, 281); В поемі "Кавказ" Шевченко.. таврував грабіжницьку колоніальну політику царизму, боровся, як атеїст, проти релігії (Іст. УРСР, І, 1953, 427). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 70.