Значение слова "АВТОНОМІЯ" найдено в 25 источниках

АВТОНОМІЯ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

АВТОНО́МІЯ, ї, ж.

1. Право на самоврядування, самостійне управління певної частини держави, закріплене конституцією або іншими правовими актами.

Написи і речові пам'ятки дають змогу припускати, що своєї автономії Ольвія не втратила, хоч вона, очевидно, і була однією з резиденцій чи опорних баз скіфських царів (з наук. літ.);

Існує багато прикладів, коли запровадження таких демократичних цінностей, як свобода слова, зібрань та ін. прискорюють розвиток рухів на самовизначення національних груп, а в деяких випадках ведуть до домагань автономії (з наук.-попул. літ.).

2. Право установ, підприємств, організацій на самоврядування.

Статут 1804 р. надавав університетам автономію: ректора й деканів обирали на зборах професорів (з навч. літ.).

3. Незалежність, самостійність.

При розгляді взаємодії викладача та слухача у комунікативно спрямованому навчанні насамперед розв'язуються такі питання: розвиток автономії слухача, зниження домінувальної ролі викладача, встановлення партнерських взаємовідносин викладача та слухача (з наук. літ.);

Сьогодні можна констатувати, що церква і держава йдуть у нас шляхом обопільного визнання своєї автономії та самостійного значення (із журн.).

найдено в "Літературному слововживанні"

АВТОНОМІЯ – АВТОНОМНІСТЬ

Автономія, -ї, ор. -єю. 1. Право самостійного здійснення державної влади або управління; самоврядування: федеративна автономія, мати автономію, право на автономію. 2. Відокремленість, самостійність, незалежність: автономія розуму, автономія прав.

Автономність, -ності, ор. -ністю. Властивість чогось, що характеризується самоврядуванням, самостійністю: автономність республік, автономність плавання, автономність термоустановок.

найдено в "Енциклопедії політичної думки"

У буквальному значенні поняття «автономія» означає «самоуправління»; у традиційному політичному лексиконі цим поняттям користуються для означення самоврядних держав або недержавних інституцій чи груп, які мають достатній рівень незалежності і свободи дій. У політичній думці цей термін нині часто вживають для позначення певних характеристик особистої свободи. Автономні (незалежні) індивіди – це люди, які самостійно обирають свої цілі і завдання на відміну від тих, хто дозволяє собі жити по волі зовнішніх сил. Але критерій самостійності вибору, як і позитивні ознаки свободи загалом, можна витлумачити в різні способи, отже, залишається спірним питання про те, яких осіб слід вважати незалежними.

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-ї, ж.

1) Самоврядування певної частини держави.

2) Право установи, підприємства, організації самостійно розв'язувати певні питання.

••

Автономія волі — у міжнародному приватному праві – інститут, згідно з яким сторони в угоді можуть самі вибирати те право, яке буде регулювати їх відносини.

найдено в "Словнику іншомовних слів"

автономія; ж. (гр., незалежність) 1. філософ. Підчинення своєму власному законові; самовизначення. В етиці - здатність особи на власні відповідальні дії, незалежні від зовнішніх факторів і власних страхів. 2. Самоврядування певної частини держави, що здійснюється у межах, передбачених загальнодержавними законами або конституцією. 3. Право установи, підприємства, організації самостійно вирішувати певні питання. Див. також: суверенітет

найдено в "Словнику іншомовних слів Мельничука"

автономі́я (грец. αύτονομία – незалежність) 1. Самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (конституцією). А. в СРСР існує у 2 формах: А. пοлітична (автономна радянська соціалістична республіка) і А. адміністративна (автономна область, національний округ). 2. У широкому розумінні – право на самоврядування, що ним користуються окремі підприємства, установи, організації.

найдено в "Словнику синонімів української мови"

АВТОНО́МІЯ (право самостійно вирішувати справи внутрішнього законодавства, управління), САМОВРЯДУВА́ННЯ. Повітовий староста, ревнивий оборонець краєвої автономії, переслідував, як лиш міг, тоту раду громадську (Лесь Мартович); Саме од Петра І впали на український народ перші найбільші лиха, почалося цілеспрямоване знищення його самоврядування (з газети).

найдено в "Eкономічній енциклопедії"

рос. автономия (грец. autono-mia — незалежність) — 1. Самоврядування певної частини території держави (регіону), що здійснюється в обсягах, межах, передбачених законами даної держави (конституцією), напр. Автономна Республіка Крим. 2. Визначене законом, підзаконними актами право на самоврядування, на підставі якого самостійно діють підприємства, організації, установи.

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-ї, ж. 1》 Самоврядування певної частини держави.
2》 Право установи, підприємства, організації самостійно розв'язувати певні питання.
Автономія волі — у міжнародному приватному праві – інститут, згідно з яким сторони в угоді можуть самі вибирати те право, яке буде регулювати їх відносини.

найдено в "Словнику із соціальної роботи"

здібність, право самостійного, відносно незалежного функціонування політичних суб’єктів у складі державного утворення, закріплене конституцією. англ. autonomy; нім. Autonomie f=, …mi / en; угор. autonómia; рос. автономия.

найдено в "Сучасному українсько-англійському юридичному словнику ( І. Борисенка, В. В. Саєнка, Н. М. Конончука, Т. І. Конончук)"

ім [політ] autonomy • надавати автономію to grant autonomy (to) • ~ волі сторін (за договором) party autonomy • місцева ~ local autonomy • політична ~ political autonomy

найдено в "Словнику синонімів Караванського"

самоврядування; (університетська) самостійність, незалежність, непідпорядкованість.

найдено в "Правописному словнику Голоскевича"

Автоно́мія, -мії, -мією; -но́мії, -мій

найдено в "Українсько-китайському словнику"

【阴】 自治

найдено в "Орфографічному словнику української мови"

автоно́мія іменник жіночого роду

найдено в "Словнику чужослів Павла Штепи"

Самоуправа

найдено в "Філософському енциклопедичному словнику"

див. автономія і гетерономія