ЄВХАРИ́СТІЯ, ї, ж., рел.-церк.
Християнське таїнство, яке полягає в освяченні хліба та вина і становить основу головного християнського богослужіння.
Під час євхаристії .. всі помисли його повинні були зосереджуватися на великому таїнстві перетворення хліба й вина в тіло й кров Христові (Б. Антоненко-Давидович);
Повезли Мельхіседека з Сокирної .. і прибули до Корсуня 24-го дня місяця липня. Перегук коліс учив євхаристії, таїні перемоги (Г. Колісник);
У кінці богослужіння відбувалася євхаристія – причащання присутніх на літургії хлібом і вином, символічними плоті й крові Сина Божого (з навч. літ.).
Свята тайна Тіла і Крові Ісуса Христа, що є пам'яткою Тайної Вечері, жертвою Нового Заповіту, втіленням смерті й воскресіння Ісуса. Е. — синонім Служби Божої, а також предмет культу поза Службою Божою (св. причастя для хворих, почитання в кивоті і в монстранціях, євхаристична процесія).
-ї, ж.
Причащання – один із головних обрядів християнства.
[jewharystija]
ж.
eucharystia
Євхари́стія:
— причастя [34]