НАСКОК

НА́ПАД (дії, спрямовані проти кого-, чого-небудь з метою заподіяння шкоди, загарбання території тощо); АГРЕ́СІЯ (напад однієї держави на іншу); НАЛІ́Т, НА́СКОК (раптовий стрімкий напад); НАБІ́Г, НАЇ́ЗД заст. (раптовий напад, короткочасне вторгнення — перев. невеликими силами). Третій напад зробив Косинський з своїми козаками (І. Ле); Коли опришок, блищучи очима, оповідав о смілім орлинім нальоті на місто.., Маруся тремтіла, мов сама мчалась конем (Г. Хоткевич); Німці їх (партизанів) боялися і кожної хвилини очікували несподіваних наскоків (О. Десняк); Сидів же хан після розгрому Золотої Орди століття в Криму, живучи набігами (О. Гончар); Оце батько розкаже про наїзди на Туреччину (Панас Мирний). — Пор. 1. нава́ла.

НАПА́ДКИ мн. (докори, звинувачення, перев. без достатніх підстав); НА́СКОК перев. мн., розм. (грубе звинувачення когось у чому-небудь); ЗА́ЧІПКА перев. мн., ПРИ́ЧІ́ПКА розм. (необґрунтований, несправедливий або дріб'язковий докір, зауваження); ЗА́КИД (вказівка на недогляд, ваду, зроблена перев. у недоброзичливому тоні). Сковорода не боявся ні життя тяжкого, ні нападок ворогів, а тим більше смерті (П. Тичина); У тітки була препогана звичка: збивати свого суперника з лінії безладними наскоками (І. Волошин); Її навіть сердила ще та ненависть, ті зачіпки.. — Чого ви такі ненависні до його? — допитувалась у братів Галя (Панас Мирний); Молодий артист утомився, зауваження режисера здаються йому причіпками (Ю. Мартич); — Я в педагоги й не пнусь, — сердито відказав на цей закид Антон Герасимович (О. Гончар).

НАЛІ́Т (раптовий напад з метою пограбування тощо; несподівана поява де-небудь для обшуку, арешту і т. ін.), НАСКО́К. Поліція зробила вночі наліт на ковбасню, але.. нічого там не знайшла (С. Скляренко); За столом засиділись (гідрологи), пригадуючи.. й пограбування в дорозі, і наскоки з убивством на будинки, і вправні кишенькові крадіжки (М. Трублаїні); Тепер ми (військовополонені) той відносний спокій втратили остаточно. Несподівані, часті наскоки і обшуки посипалися на нас, як сніг на голову (В. Козаченко).

НА́СКОК, у, ч., розм.

1. Раптовий напад на кого-, що-небудь.

Зібралися бояри до Данила після нічного наскоку на ворога (А. Хижняк);

Під час наскоку кочовиків на давньоруське місто церкву було пограбовано, облачення потрапило до хана і згодом поховане разом із ним (з наук. літ.);

* Образно. Нам зрозумілими стали вічні наскоки моря на острів (М. Коцюбинський);

Шумів ліс од раптового наскоку бурі, закректали дерева, і знов гудуть, гудуть (Ю. Яновський).

2. перен. Грубе звинувачення когось у чому-небудь.

У 1935 р. М. Вавілова звільняють з посади президента ВАСГНІЛ. Наскоки на нього чинили і до цього, але після звільнення вони посилюються (з наук.-попул. літ.).

○ (1) З на́скоку, у знач. присл. – те саме, що на́скоком.

З наскоку тріснув [Турн] булавою По в'язах, великан упав, Об землю вдаривсь головою (І. Котляревський);

[Спичаковський:] Ви, товариші [репортери], звикли все з наскоку, наспіх. Мушу вам сказати, що нема нічого більш шкідливого, ніж хапливість (І. Кочерга).

наско́к

сущ., м., употр. сравн. часто

Морфология: (нет) чего? наско́ка, чему? наско́ку, (вижу) что? наско́к, чем? наско́ком, о чём? о наско́ке; мн. что? наско́ки, (нет) чего? наско́ков, чему? наско́кам, (вижу) что? наско́ки, чем? наско́ками, о чём? о наско́ках

1. Наскок — это такое действие, когда кто-либо неожиданно и резко начинает вас критиковать, ругать или придираться к вам.

Я просто не отвечал на эти злобные наскоки.

2. Если вы делаете что-либо с наскока (с наскоку), значит, вы действуете быстро, без предварительных размышлений и подготовки.

Он слишком поздно понял, что с наскока такие серьёзные дела не делаются.

Толковый словарь русского языка Дмитриева.Д. В. Дмитриев.2003.