ДИХА́ЗІЙ, ю, ч.
Суцвіття, в якому під верхівковою квіткою головної осі розвиваються два пагони з верхівковими квітками.
Простий дихазій – у деяких жовтців, суниці, складний – у зірочника (із журн.).
-я, ч.
Суцвіття, в якому під верхівковою квіткою головної осі розвиваються два пагони з верхівковими квітками.