ЧАВУНКА

ЧАВУ́НКА, и, ж., заст., розм.

Залізниця.

[Захарко:] Багато людей їде по чавунці? [Митрофан:] Сила! (М. Кропивницький);

[Микита:] От бачите, ви й розтрусились, і нездужали, а ще кажуть, ніби чавунка – добра вигадка (В. Самійленко);

– Пішки прийшов, бо чавунки стоять... Горить усе навкруги... (Ю. Яновський).

ЗАЛІЗНИ́ЦЯ, ЧАВУ́НКА заст., розм., ЧУГУ́НКА заст., розм., ШТРЕ́КА діал. З боку залізниці чути було гудки паровозів (Л. Дмитерко); Неначе струни, залізниці у блиску райдужному криці біжать у мрійну далечінь (В. Сосюра); Вічно дзенька чавунка рейками під вічний льот вагонів з вантажем (В. Сосюра); Остапові більше до душі було гасати по подвір'ю, ..удаючи паровика, що шипить, пихтить і мчить по чугунці так, що ніякий кінь його не пережене (А. Іщук); — За батьком ідеш собі впевнено в світ, як вагон за паровозом на штреці (П. Козланюк).