ОЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (робити щасливим кого-небудь), ЩАСЛИ́ВИТИ, УЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (ВЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ). — Док.: ощасли́вити, ущасли́вити (вщасли́вити), ощасти́ти заст. Батьки повірили, що на долю цієї дитини випало ощасливлювати інших (Ірина Вільде); Мав нахил він один — охоту дарувать, Щасливити людей (М. Рильський); Лише загальне добро може ущасливити одиницю (Н. Кобринська).
ЩАСЛИ́ВИТИ кого (робити когось щасливим), ЩАСТИ́ТИ кому, заст. Мав нахил він один — охоту дарувать. Щасливити людей (М. Рильський); Як згадали, так зробили, Щастила їм доля, І розбили вражу силу, Як пух серед поля (І. Франко).
ЩАСЛИ́ВИТИ, влю; виш; мн. щасли́влять; недок., кого, що.
Робити кого-, що-небудь щасливим.
Мав нахил він один – охоту дарувать, Щасливити людей (М. Рильський).
-влю, -виш; мн. щасливлять; недок., перех.
Робити кого-, що-небудь щасливим.
[szczasływyty]
дієсл.
szczęśliwie