АРТІ́ЛЬНИК

АРТІ́ЛЬНИК, а, ч. Член артілі. Посходилися до червоного кутка всі артільники, вся бригада: хлопці, дівчата, старші люди… (Вишня, І, 1956, 414); По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників і гнали їх до громадських стаєнь (Епік, Тв., 1958, 285). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 63.