ВЕРШО́К, шка́, ч.
1. Зменш. до верх 1, 5, 8.
Немов живе золото, грає по вершках дерев сонячне проміння (О. Кобилянська);
Кріпость розташували на самому вершку високої стрімкої гори (А. Хижняк);
Понадівали на підголені голови шапки козацькі з решетилівських смушків, то з червоними.., то з синіми вершками (Г. Квітка-Основ'яненко);
Тепер Хмельницький сягав вершка слави, ніхто не посмів йому перечити (А. Чайковський).
2. Те саме, що вершки́ 1.
Дженджуристий пан Чорнокнижний завжди на ніч змазував поріділе волосся і обличчя молодим вершком сметани (М. Стельмах);
Випили і взялися до їжі: смаженої картоплі з малосольними огірками, холодного курячого борщу на вершкові та жовтках (Григір Тютюнник).
3. заст. Міра довжини, що дорівнює 4,4 см і використовувалася у Росії та в Україні до запровадження метричної системи мір.
Павлик плив поряд, не здаючи жодного вершка (О. Донченко);
Черниш перепочивав, оглядаючи в той час скелю над собою і старанно вивчаючи її вершок за вершком (О. Гончар);
Книга в піваршина довжиною і в два вершки товщиною здавалась окована навіки (Б. Левін).
◇ Від горшка́ два (три) вершка́ див. два;
(1) На два вершки́ від чого – дуже близько.
– На два вершки від смерті був. Якби не Гаврило, завтра б і ховали (Григорій Тютюнник);
(2) Ні на вершо́к, із запереч. – ніскільки, нітрохи.
Іван Антонович слухав Хомині скарги і диву давався: хто це говорить? Той Хома, який, бувши рядовим, видирав своє право зубами? Який самому генералові не попустив би свого ні на вершок? (О. Гончар);
У погляді вояка страху не видно було ні на вершок (із журн.).
ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. (гори); ПІК (гострий верх гори); ВЕРХОВІ́ТТЯ (верхні гілки дерева); ХРЕБЕ́Т (хвилі, валу тощо); ВЕРХОГІ́Р'Я збірн. поет. (верхні частини гір). Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом (І. Нечуй-Левицький); Вітер гойдав верхівки осокорів (Є. Гуцало); Грає по вершках дерев сонячне проміння (О. Кобилянська); Гори.. складаються з трьох частин: підошви, схилу й вершечка (О. Вишня); За гребенем перевалу показалася ріка Тиса (І. Волошин); Синіла вершина гори Кичери (С. Чорнобривець); Дивно хиталися і ставали раптом нерухомо верхів'я ялин та сосен (Ю. Яновський); Стогнали сосни й шуміли їхні розбурхані верховини (О. Донченко); Яка то була втіха вибратися на самісіньку маківку пагорба (М. Стельмах); Темні хмари засіли на сніжних чолах гір (І. Франко); На шпилі гори він.. став оглядати дуже мальовничий краєвид (А. Кримський); Забирався (Іван) все вище й вище, аж на самісіньке полисіле тім'я гори (П. Колесник); От якби.. поліз просто вгору та видряпався на грунь, то, може, й побачив би її, луку Черемоша (Г. Хоткевич); З піка Тручас у долину наринав теплими хвилями вітер (Н. Рибак); Темніли верховіття верб там далеко над греблею (Леся Українка); Ми підіймались на хребті хвилі (М. Коцюбинський); Шатра, що розкинулись по верхогір'ю, з великим завзяттям напинали самі ж вихованці (О. Гончар).
I
-шка. Одиниця довжини (4,4 см), що використовувалася до впровадження метричної системи в Україні, Росії тощо.
II
-шка, мн. -шки, -шків. Густий продукт молока з великим вмістом жиру, а також переносно. Зо всіх гладушок часто було вершки поз’їдаю, наче той кіт (Ганна Барвінок); Повернувшись у рідне містечко з закордонним дипломом, він вважався "персона ґрата" серед вершків місцевого суспільства (Ірина Вільде).
Словарь кулинарных терминов.2012.
По верхах (по вершках) стрибати; вершки хапати; знати по верхах що. || Не на користь книжку читати, коли вершки лише хапати. Пр.
Такий, що його й у кишеню сховав би; такий малий, що й не видно (ледве від землі відріс); приземок, цурупалок. Такий малий, накрив би його решетом. Пр.
-шка, ч.
1) Зменш. до верх 1), 5).
2) Те саме, що вершки.
3) заст. Міра довжини, що дорівнює 4,4 см і застосовувалася в Україні та Росії до запровадження метричної системи мір.