ЧО́ПИК, а, ч.
Зменш. до чіп¹ 1.
Нове Пивце шуміло і мурчало, Що, бач, під чопиком йому душненько стало (Л. Боровиковський);
Люда вмивалася біля мідного позеленілого вмивальника, в якому треба було натиснути знизу на чопик, щоб полилася вода (Л. Первомайський);
Миті мало було тієї горілки, якою пригощали його хурщики обозні, й він прокрутив дірку в барилі й цмулив її потихеньку, вдаючи, що перепочиває в санях, а вицмуливши, скільки подужував, затикав дірку чопиком (Ю. Мушкетик).
чо́пик
[чопиек]
-ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў
-а, ч.
Зменш. до чіп I 1).
див. затичка; пробка