АМФІТЕА́ТРОВ Олександр Валентинович
• АМФІТЕАТРОВ Олександр Валентинович
[14 (26).XII 1862, м. Калуга — 26.II 1938, м. Леванто, Італія]
- рос. письменник, літ. критик і публіцист. Закінчив 1885 Моск. ун-т. Був кореспондентом газет "Одесские новости", "Киевская мысль" та ін. За публікацію сатирич. фейлетону "Пани Обманови" 1902 висланий у Мінусінськ. Після революції 1905 емігрував. У 1906 в Парижі видавав журн. "Красное знамя", в якому брав участь М. Горький. У 1916 повернувся в Росію. А. виступив як представник "соціологічного натуралізму" (роман "Людмила Верховська", 1888; зб. "Психопати", 1893, та ін.). Значне місце в його творчості посідає жіноче питання (романи "Марія Лусьєва", 1903; "Жінки і дами", 1908; "Марія Лусьєва за кордоном", 1911). Створив серію романів-хронік з життя рос. суспільства 1880 — 1910-х pp. ("Восьмидесятники", ч. 1 — 2, 1907 — 08; "Дев'ятидесятники", ч. 1 — 2, 1910 — 11; "Павутиння", 1913, та ін.). Збірники літ.-критичних статей: "Літературний альбом" (1904), "Сучасники", "Проти течії" (обидва — 1908) та ін. З 1920 — в еміграції, де видав роман "Зачарований степ", зб. "Література на вигнанні". Листувався з М. Коцюбинським, надрукував у журн. "Современник" оповідання укр. письменника "Коні не винні", "Сон", "Що записано в книгу життя" (1912), рецензію на 1-й том його "Оповідань" рос. мовою (1911, № 2).
♦ Тв.: Собрание сочинений, т. 1 — 30. 33 — 35. 37. Пг., 1911 — 16.
І. Д. Бажинов.