Значение слова "ДЕБІЛ" найдено в 16 источниках

ДЕБІЛ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ДЕБІ́Л, а, ч.

1. мед. Людина, яка страждає на дебільність.

Говорячи з чоловіком, вона звикла – вдало чи невдало – вживати медичних термінів, і в неї давно вже .. нежить і кашель зникли в грипозному стані, дурень став у неї дебілом, а глупота обернулась на олігофренію (Б. Антоненко-Давидович);

На жаль, дебіли не можуть засвоїти всієї програми загальноосвітньої школи (з газ.).

2. перен., розм. Про тупу, нетямущу людину.

Скільки себе пам'ятаю, стільки й цю ранкову меланхолію. Який дебіл вигадав, наче ранок – це світла і радісна пора? (Ю. Андрухович);

Тільки я почував себе розгублено. Я більше не міг повертатися у компанію дебілів (Любко Дереш);

// лайл. Уживається з метою образити кого-небудь, засудити чиюсь поведінку.

– Ми б вас взагалі не чіпали, але ви водяру надто дешево продаєте, збиваєте ціну, ясно, дебіли? (С. Жадан).


найдено в "Словнику синонімів української мови"

ІДІО́Т (розумово недорозвинена людина), КРЕТИ́Н, НЕДО́УМОК розм., ДЕБІ́Л рідше. — Мене з військової служби списали за ідіотство, і особлива комісія офіціально визнала ідіотом (переклад С. Масляка); — У нашому повіті немає жодної порядної людини. І розумних теж немає. Якісь недоумки, кретини (П. Кочура). — Пор. 2. божеві́льний.


найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-у, ч.

Той, хто має уроджену психічну ваду, розумову відсталість у легкій формі; недоумкуватий.



найдено в "Українсько-польському словнику"

[dębił]

ч.

debil мед.


найдено в "Большом украинско-русском словаре"


імен. чол. роду, жив.бухг.дебил


найдено в "Словнику іншомовних слів Мельничука"
дебі́л (від лат. debilis – немічний, кволий) той, хто страждає вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю; недоумкуватий.
найдено в "Українсько-англійському словнику"

розм.

mentally deranged person; idiot, moron, nutcase


найдено в "Словнику іншомовних слів"
дебіл; ч. (лат., немічний, кволий) людина із вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю; недоумок.
найдено в "Словнику чужослів Павла Штепи"

(мед.) див. недоумок


найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "
-у, ч. Той, хто має уроджену психічну ваду, розумову відсталість у легкій формі; недоумкуватий.

найдено в "Словнику синонімів Вусика"

див. дурний


найдено в "Орфографічному словнику української мови"
дебі́л іменник чоловічого роду, істота
T: 39