Значение слова "ДЕБІЛ" найдено в 7 источниках

ДЕБІЛ

  найдено в  "Толковом словаре украинского языка"

-у, ч.

Той, хто має уроджену психічну ваду, розумову відсталість у легкій формі; недоумкуватий.


  найдено в  "Большом украинско-русском словаре"


імен. чол. роду, жив.бухг.дебил

  найдено в  "Словнику іншомовних слів Мельничука"
дебі́л (від лат. debilis – немічний, кволий) той, хто страждає вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю; недоумкуватий.
  найдено в  "Словнику іншомовних слів"
дебіл; ч. (лат., немічний, кволий) людина із вродженою психічною неповноцінністю, розумовою відсталістю; недоумок.
  найдено в  "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "
-у, ч. Той, хто має уроджену психічну ваду, розумову відсталість у легкій формі; недоумкуватий.
  найдено в  "Орфографічному словнику української мови"
дебі́л іменник чоловічого роду, істота
  найдено в  "Украинско-английском юридическом словаре"
subnormal person, subnormal
T: 10 M: 2 D: 0