КОЛАЖ
КОЛА́Ж, у, ч.
1. Прийом в образотворчому мистецтві (перев. у графіці) – наклеювання на будь-яку основу матеріалів різного кольору і фактури для одержання зображення.
Почали робити колаж .. Кароліна показувала, як роблять картини з листя (Г. Вдовиченко);
Колаж (від французького “склеювати”) – це прийом в образотворчому мистецтві, який ґрунтується на введені у твір різних за фактурою та кольором предметів: шматків газет, афіш, шпалер тощо (з навч. літ.);
// Взагалі еклектичне поєднання різнорідних елементів (за формою, змістом, якістю і т. ін.) у літературі, театрі, кіно, музиці і т. ін. для посилення естетичного ефекту.
У літературі колаж виокремився як принцип організації художнього тексту, який посилюють цитати з літературних та позалітературних творів (з наук. літ.);
Широке визнання здобула одна з ранніх композицій Є. Станковича – симфонієта для симфонічного оркестру. Використовуючи колаж як засіб побудови драматургії твору, композитор цікаво, незвично розкриває зміст його концепції (з газ.).
2. Твір, виконаний з використанням цього прийому.
У колажі закономірно та інтуїтивно поєднано принцип деталі (навіть річ цілісна і ніяк не дрібна стає деталлю, відламком якоїсь більшої візії) з принципом випадковості, з вибором “навмання” (із журн.);
Автор визначив жанр свого твору як роман-колаж (з газ.).
Художня техніка і виконаний у ній твір; композиція з різних матеріалів і предметів (в тому числі папір, газети, фотографії, пісок), наклеєних на основу (переважно полотно), часто поєднана з графікою й живописом; запроваджений у 1912 Ж. Браком і П. Пікассо.
-у, ч.
1) Прийом в образотворчому мистецтві, за яким на певну основу наклеюють різні матеріали, що різняться кольором і фактурою; твори, виконані таким способом.
2) муз. Форма використання композитором фрагментів з власних творів або творів ін. композиторів.
2》 муз. Форма використання композитором фрагментів з власних творів або творів ін. композиторів.
[kołaż]
ч.
collage, kolaż худ.
Collage
Collage